БЛАГОУСТРІЙ
РИБАЛКИ-ЛЮБИТЕЛІ НА СТОРОЖІ ЧИСТОТИ РІЧКИ

Всі ми, рибалки-любителі, і звичайні жителі міста також, любимо перлину нашого міста ─ міський став «Барський».
Мріємо зберегти його у власності барчан аби він був доступний кожному мешканцю міста для відпочинку та заняття любительською риболовлею.

Мріємо змінити на кращий його екологічний стан і побачити став чистим, охайнішим ─ без куп сміття на узберіжжі і вздовж греблі; з чистою прозорою водою (без каналізаційних стоків) в якій можна безпечно купатись; без накопиченого за десятиріччя на дні шару мулу і зайвої рослинності, яка перетворює водойму в болото і згубно впливає на рибу, викликаючи масову загибель під час чергової задухи ─ літньої і зимової; багатою на рибу, раків та дичину; зі станцією прокату ловців та новою переправою між містом і селом; зеленими зонами відпочинку та пляжами.

Щоб втілити в життя ці мрії потрібні значні кошти та час. Потрібно добре попрацювати і громаді міста, і міській владі.
Коштів на вирішення існуючих на ставу екологічних проблем в бюджеті міста не має. Їх ледь-ледь вистачає на забезпечення життєдіяльності міста.

Саме відсутність коштів у бюджеті міста на вирішення екологічних, соціальних та господарських проблем на ставу «Барський» та бажання недопустиме перетворення міської водойми в болото в межах міста захистити майно мешканців узберіжжя від повеней, а річку ─ від браконьєрів, ─ підштовхнуло рибалок-любителів міста до об’єднання і створення в квітні 2008 року міської громадської організації ─ «Товариства рибалок-любителів міста Бар», основною метою якої є «надання дієвої допомоги Барській міськраді в наведені порядку та поліпшенню екологічного стану на міському ставу «Барський» з метою перетворення ставу в зону відпочинку жителів міста Бар» (дослівно зі Статуту Товариства).

З весни 2008 року, об’єднані в Товариство жителі міста, які у вільний час захоплюються любительською риболовлею, за власні кошти, розпочали послідовно вирішувати існуючі на водоймі господарські та екологічні проблеми. Уже дев’ять років поспіль люди різного віку по копійці збирають кошти на допомогу водоймі.

Об’єднані в Товариство, за ці роки, вони зуміли вирішити на водоймі наступні проблеми:
першу (і основну) ─ обладнавши новими аварійними щитами, новими дубовими затворами та захистивши решітками-рибовловлювачами два мости ─ барський та шершнівський ─ захистили місто від повеней;
другу ─ припинили міграцію маточного поголів’я риби вгору та вниз за течією;
третю ─ відновили, починаючи з весни 2010 року, повноцінні нерести, що позитивно вплинуло на збільшення у водоймі кількості риби, особливо судака, окуня та плітки.
Починаючи з весни 2008 року, розпочали вирішувати четверту, тривалу за терміном виконання ─ проблему зменшення зайвої рослинності на водоймі.

Саме вона є однією з складових (а це ─ зайва рослинність; недотримання водного режиму; каналізаційні стоки та шар мулу на дні водойми) жахливого природнього явища на міській водоймі ─ літніх та зимових задух, під час яких масово гине значна кількість риби.

Перші дві складові морів риби: дотримання водного режиму та боротьба з зайвою рослинністю ─ проблеми, які здатна, хай за тривалий термін, поступово виконати міська громадська організація. Звісно, термін вирішення цих проблем значно прискорився, якби нас підтримала міськрада і додатково профінансувала їх за рахунок бюджета міста!
Дві інших складових ─ будівництво каналізації (в першу чергу, хоча б на вулицях вздовж узберіжжя водойми) та оренда (або придбання) земснаряда для поглиблення русла річки, створення зимувальних ям та очищення дна водойми від шару накопиченого мулу, не по кишені Товариству. Це завдання міськради, бо потребує значних фінансових витрат за рахунок бюджету міста.

Впевнений, вирішення навіть двох перших складових, які викликають мор риби, ─ а це зменшення зайвої рослинності та чітке дотримання водного режиму ─ дасть позитивний екологічний ефект і загроза морів, якщо не зникне, то значно зменшиться.

Недотримання водного режиму негативно впливає на екосистему ставу. На превеликий жаль, його на водоймі не дотримуються з початку 80-х років минулого сторіччя. Цей фактор та зміни клімату на планеті спровокували стрімке заростання ставу і, як наслідок, появу масових морів риби : зимових та літніх.

Виходячи з цих обставин, незважаючи на свої обмежені фінансові можливості, Товариство, з першого року своєї діяльності, спрямувало всі свої зусилля і кошти на поступове зменшення зайвої рослинності у водоймі.

Товариство поставило перед собою реальне завдання – впродовж наступних років максимально уповільнити заростання водойми аби вона не перетворилась у болото.
Із всіх відомих, сучасних методів боротьби з зайвою рослинністю на водоймах, а це – механічний (скошування); хімічний (застосування гербіцидів) та біологічний (за допомогою рослинноїдної риби).

Товариство обрало останній – біологічний. Він є найбільш безпечним для довкілля та людини, економічно вигідним та ефективним засобом.

З цією метою за минулі роки в ставу Товариством було запущено: у 2008 році 200 кг “дворічки” білого амура; в 2011 році 1166 кг (весною 666 кг “дворічки” і восени 500 кг. “трирічки”.

Останні три зими були м’якими і зимового мору риби на водоймі не було. Завдяки цьому збереглась та підросла популяція білого амура запущена у 2014 році (1050 кг). Весною 2015 року до неї було додано 425 кг “трирічки”.
Саме ця об’єднанна популяція “трирічок” білого амура добре попрацювала впродовж літа 2015 року. За минулий сезон вона “підкосила” значну кількість водної рослинності в міській зоні водойми, яку осінні вітри та хвилі прибили до греблі.

Смуга рослинності, завширшки від 8 до 15 метрів, вздовж греблі – то наслідок плідної праці білого амура. Це яскравий приклад, що користь від зариблення водойми рослинноїдною рибою – білим амуром є!

Але потрібно розуміти, що цієї кількості білого амура, яке Товариство майже щорічно запускає в міський став, недостатньо для швидкого очищення водойми площею 230,5 га. Це тривалий процес. Пройдуть роки, перш ніж водойма очиститься від зайвої рослинності.

Тому, будь ласка, наберіться терпіння!
Я не чарівник, здатний такою невеликою кількістю білого амура очистити за один сезон таку велику водойму.
Існує і інший, більш ефективний та економічно вигідний шлях вирішення проблеми зайвої рослинності на водоймі.
Він не потребує жодних фінансових витрат. Це чітке дотримання оптимального для міської водойми водного режиму. Цей метод давно відомий. Його ефективно застосовували працівники барського рибгоспу в 60-70 роки минулого сторіччя. Це спуск водойми на осінньо-зимовий період. На початку осені рибгосп приспускав водойму до русла і здійснював облов риби. У такому стані її залишали на зиму. Восени на мілині рослинність частково висихала. Взимку дно водойми примерзало. Висушування та примерзання дна сприяло прискоренню мінералізації мулу, знижувалась кислотність та поліпшувалась структура ґрунту. На мілині (на нерестовищах) гинула значна частина шкідників , які харчувались ікринками, личинками та мальками риб. Все це сприяло підвищенню природної продуктивності водойми.
Стрімкою осінньою течією проливалося русло ставу, особливо його вершина. Швидка течія в руслі не давала можливості укорінитися рослинності в руслі і “пряма” від терешкіського мосту до першого повороту була вільна від рослинності.

Щорічно восени відбувався чудовий водообмін води в межах міста. Накопичені в міській зоні каналізаційні стоки спускалися вниз за течією і їх концентрація в воді, на початку зими, зменшувалась у кілька разів. Нагадую, що в складі каналізаційних стоків є органічні добрива(фекалії) та мінеральні (сучасні фосфати) які стимулюють ріст водної рослинності у міській водоймі.

Весною водойма наповнювалась повеневими водами та зариблювалась. І так із року в рік. Практично, на протязі року, водойма була наповнена водою лише в весняно-літній період ( з березня по вересень) , тобто 5-6 місяців в рік. Решту часу вона була припущена до рівня русла. Такий водний режим був на користь і водоймі і жителям міста.
В ті роки водойма не замулювалась так інтенсивно як зараз, бо не було значної ерозії берегів (розливу берегів осінніми хвилями).

Не страждали від ґрунтових вод зимові запаси овочів в підвалах жителів, чиї оселі розташовані вздовж узбережжя.
В 60-ті роки минулого сторіччя для зменшення кількості водної рослинності працівники рибгоспу, додатково, 2-3 рази за сезон – весною та на початку літа, – скошували її очеретокосилкою.

Проблеми зайвої рослинності та її наслідків – зимових та літніх задух на ставу не було!

Все це – результат правильного дотримання водного режиму. Разом з іншими профілактичними заходами це сприяло покращенню екологічного стану водойми у 60-70 роки
В практиці рибоводства є і інший більш радикальний , ефективний і екологічно вигідний метод вирішення проблеми зайвої рослинності на водоймах. Він відомий ще з радянських часів.

Це періодичне ( раз у 5-6 років) проведення “літування” . Воно передбачає спуск водойми до русла за циклом: осінь-зима-весна-літо-осінь-зима і наповнення водойми весною наступного року.

Цей метод рекомендовано в книзі “Рибництво – галузь прибуткова” (Бібліотека передового досвіду, Київ “Урожай” , 1982 р.)

За моє життя “лікування” на ставу “Барський” відбулося лише один раз, і то, стихійно.

Осінью 1979 року на Барському мосту вирвало домні затвори і літом 1980 року водойма була приспущення до рівня русла. За зиму дно водойми вимерзло. Літня спека висушила водну рослинність, особливо, “різаки” та водяну кропивку. Наступне десятиріччя ці види водяної рослинності, які згубно впливали на рибу, рибалкам – любителям не дошкуляли. Шкоди білому лататтю, занесену в Зелену книгу України, завдано, не було.
Нагадую, останній раз водойма була спущена до русла у 1980 році. З того часу минуло 35 років! За цей час на водоймі відбулися події, які негативно вплинули на її екологічний стан.
В першу чергу це наслідки господарської діяльності людей, а саме: – масове застосування на полях отруто хімікатів, гербицидів та мінеральних добрив, які під час дощів змивалися за водойму; – потраплення сечі ВРЛ з гаївського комплексу; – каналізаційних стоків з приватного сектора та очисних споруд біля рибгоспу та інші фактори впливу.
Але найбільшої шкоди річці Рів і міській водоймі нанесла техногена катастрофа 1987 року – прорив земляної дамби відстойників Деражнянського перезаводу і потрапляння шкідливих відходів виробництва в річку Рів.
До цього додайте демонтапс у 1991 році верхнього ряду затворів на барському мосту, що привело до посилення рівня води у міському ставу; зникнення, взимку наступного 1992 року, затворів на терешківському мосту, що призвело до штучного об’єднання двох водойм.

Як кажуть люди, біда приходить не одна. Саме в ті роки розпочалася зміна клімату на планеті. Поступове потепління та підвищення темпеератури на планеті ( і в нашому місті теж – влітку з 24-26˚ до 36-38˚ ) сприяло підвищенню температури води в водоймі і стрімкому її зростанню.
Все це комплексно вплинуло на погіршення екологічного стану водойми і починаючи з зими 1992 року на барській водоймі почали відбуватися щорічні зимові шари риби. Якість води, насиченої неочищеними каналізаційними стоками з приватного сектору та злитими з полів отрутохімікатами, гербицідами, міндобривами, значно погіршилась. Тому, вже чверть віку, жителі міста не ризикують купатись в міській зоні ставу.

Ось такі сумні наслідки безгосподарності на міському ставу отримало Товариство у 2008 році. Потрібно було терміново рятувати водойму від перетворення її, в болото в межах міста.
На жаль, права, на дотримання оптимального водного режиму на ставу, (який би сприяв поліпшенню екологічного стану водоймі), Товариство не має.

Плекаємо надію, що нова каденція Барської міськради 7-го скликання зверне увагу на водойму, визнає Товариство своїм помічником і спільно з ним та громадою міста, розпочне, тривале за часом, відродження водойми – майбутньої зеленої зони відпочинку мешканців міста.

Володимир СЕВАСТЬЯНОВ

 <<<