КУЛЬТУРА ТА МИСТЕЦТВО
СВІТКОВЕ ЗАСІДАННЯ КЛУБУ

Клуб „Подільські оденьки” районної бібліотеки відзначив 23-тю річницю з часу свого створення. На святкове засідання зібрались майстрині рукотворних справ, щоб назагал поділитися своїми творчими доробками, поспілкуватись у товариському колі, почитати власних літературних творів малого жанру.

Родзинкою засідання був майстер-клас під назвою „Млинцевий калейдоскоп” від досвідченого педагога (до недавнього часу викладала у Барському гуманітарно-педагогічному коледжі ім. М. Грушевського основи етики та естетики, соціологію), відмінника освіти України Євгени Панченко.

Свого часу вона закінчила Донецьке кулінарне училище, отримавши ще й фах кухаря, а тепер її улюблену справу продовжують двоє онуків-рестораторів в Одесі.

Практичний майстер-клас розпочався кулінарною бліц-вікториною, запитання якої стосувалися відомого найстарішого рецепту в історії людства, кількості сортів вареників в Україні, інгредієнтів „їжі богів”, приналежності страви „бігос” до польської національної кухні, конкретики семи чудес здорового способу життя та ін.

Разом з опитуванням популяризувалось корисне харчування і звернення до духовних цінностей.
Тему майстер-класу було обрано у зв’язку з тим, що наближається святкування Масниці.

Масниця (Масляниця, Масляна, Сиропуст, Сиропусний тиждень, Сирна неділя), як відомо, це тиждень перед початком Великого посту, який залежить від дати Великодня. За звичаєм, цього тижня вже відмовлялися від м’ясної їжі, проте наставало справжнє свято молочних продуктів, що й дало назву цим дням. Не їли ні м’яса, ні сала, ні навіть жирів тваринного походження, лише яйця, без яких не обходилося тісто для випічки, млинців і вареників.

Євгена Панченко поділилася спогадами про святкування Масляної у рідному для неї селі Біличин на Барщині. Оденькарі насолоджувалися народознавчою оповіддю про прадавні традиції відзначення свята Колодія (Масляну у їх селі називали ще Колодієм, як і майстра, що виготовляв колеса і колодки). На цьому тижні, за звичаєм, „чіпляли колодку”, за яку служило дерев’яне полінце, вистругане так, що нагадувало людський тулуб. Подекуди роль колодки виконували червоні стрічки, навіть печиво, що символічно зображувало ляльку, а то й звичайні пампушки чи балабушки. Для хлопців і чоловіків колодку робили зі справжньої колоди, важку і незграбну, тому її чіпляли до ноги. Маснична колодка в уявленнях люду була символом продовження роду, багатства, родючості. Це був час розваг, забав, музик, збіговиськ, веселого катання зі снігових пагорбів, гуляння у корчмах і шинках (до речі, Євгена Панченко є правнучкою шинкаря). Проводи зими супроводжувались іще одним звичаєм – киданням сніжками в опудало, яке символізувало Зиму. Ще серед сільських обрядів був звичай перевдягатися у циганів, а також пригощати зятеві свою тещу.

У Сиропусний тиждень, сирну седмицю, прощену неділю готували вареники з сиром, млинці, завиванки. Вареник, за словами педагога з півстолітнім стажем, символізуючи півмісяць, зажив у народі слави святкової недільної страви, адже надарма існує приказка: „Вареники доведуть, що і хліба не дадуть”.

Перегляд підбірки кулінарної літератури з домашньої бібліотеки Євгени Панченко переконав присутніх у тому, що кухня народів світу є справжньою енциклопедією творчості.

Ділилися випробуваними рецептами млинцевих пирогів і запіканок, налисників і оладок. Не оминули увагою такі шедеври, як „Млинцева сюїта”, „Вареничні чудеса”, вареники „у товаристві” з маленькими ковбасками, налисникова бабка, помаранчеві млинці у вигляді трикутника, гречані млинці на сметані, царські млинці з червоною ікрою, яблуками, маком, вишнею, бананом...

Як правило, це була кухня традиційна українська, козацька, майданівська (до речі, серед присутніх на цьому засіданні була жителька нашого міста, яка готувала їжу на столичному Майдані під час Революції гідності).

Зі спогадів про життя своєї родини пригадала експеримент „Веселка”, коли кожного дня почергово на кухонному столі була застлана скатертина певного кольору веселки (а їх сім, як і днів тижня), причому блюда мали відповідати кольору тієї веселки (якщо фіолетова скатертина – то фіолетові баклажани і т.і.).

На зміну майстер-класу прийшло закономірне продовження: в ході чаювання за компанійським столом із млинцевим меню розпочався тур літературно-вокальний.

Лариса Нечитовська презентувала свої нові поезії та гуморески (авторка привідкрила завісу щодо своєї другої поетичної збірки „О судьба моя, судьба”, яка готується до друку). 15 лютого Лариса Нечитовська відзначала свій ювілей, до цієї пам’ятної дати бібліотечні працівники видали краєзнавчий нарис „Душі розкриленої лет”.

Звучала поезія від Олени Маніти, Лариси Токарчук та Тетяни Гончарової, лунали романси від Лариси Тарасової та Світлани Шикіної.

У цей день читальний зал прикрашали роботи оденькарів та авторська експозиція робіт з дерев’яного пруття Василя Григоровича Кривого, народного умільця з с. Матейків Барського району – вражаючі макети православного храму та готичного замку-палацу, які, до речі, можна придбати у майстра чи замовити щось подібне на власний смак у цій техніці творення.

Володимир МЕДВЕДЄВ

фото http://www.bar-library.com/index.php?page=145&news=551

 <<<