КУЛЬТУРА ТА МИСТЕЦТВО
НАТХНЕННА ВИШИВАНКОЮ

Щорічно в усьому світі відзначається День Вишиванки! Тож з нагоди цього прекрасного свята представляю Вашій увазі вірші, на які мене надихнув мій брат Руслан.

Хлопець закінчив Київський інститут культури та мистецтв по класу хореографії і разом зі своїм танцювальним колективом, уже побував у багатьох країнах світу, таких як: Москва, Японія, Туреччина, Китай. Але не Танцем єдиним, попри досить щільний гастрольний графік, він завжди знаходить час ще й для вишивання, хист до якого перейняв від матері. У Руслана виходить просто неперевершено! Крім вишивок, своїми золотими руками він створює розкішні дівочі головні убори. Подивившись на цю неймовірну красу, стає зрозуміло: «Талановита людина, талановита в усьому».

Цей вишуканий «хендмейд» залюбки приміряють на себе, його чарівні партнерки по паркету, що знімаються у незвичайних фотосесіях.

Альона ПОЛОВНІКОВА

ДНЮ ВИШИВАНКИ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ

Мій брат Сорочку вишивав,
Хрестиком, міленькими стібками,
На білосніжнім полотні картину
Малював, своїми вмілими руками.

У візерунку тім, любов до України,
Де він народився, виріс і живе, краса,
Неповторність її колориту, що з
Чужини додому так манить, зове.

В нім довгі, недоспані ночі,
Янгола, що всіх нас по життю
Веде, мила усмішка і ласкаві очі,
Мами, що за сина молиться та жде.

Там Маки червоні буйно зацвіли,
Як символ Пристрасті, й кохання,
Котре колись зажевріє у серці,
Мов зірка в небі на світанні.

Про ту Єдину мрія голуба, хто
Немов Лебідка крильми приголубить,
В чиїх обіймах втоне Самотність,
Журба, і кого навіки полюбить.

Хто зачарується його талантом,
Велич якого є ширша ніж море,
Відчує ніжність рук безцінних,
І барв додасть у життєві узори.

З ким легко кружлятиме в танці,
Навпіл ділитиме щастя і горе, а
В поєднанні двох доль, двох грацій,
Взаємність й вірність заговорять!

БАРВИСТИЙ ОБЕРІГ

Стояли двоє в прохолоднім затінку,
Милуючись, як сонечко сміється,
Чорнявий Красень, дівчину струнку,
Голубив ніжно, пригортаючи до серця.

Вона на Мавку схожа, в Вишиванці,
Розшитій зорепадом Маків пелюсток,
Неначе фея, із казкових ілюстрацій,
Довге, русе волосся, прикраша Вінок.

Квіти у нім магічні, таємничі, вони
В собі силу велику несуть, в давню,
Сиву древність поринути кличуть,
Згадати традиції ,і їх важливу суть.

Там воєдино красоти сплелися,
Українських долин, річок і синіх гір,
Немов ті струмочки прозорі злилися
У витвір розкішний, щоб тішити зір.

Це Він створив, цей образ неземний,
Вклавши майстерність, рук своїх, і
Відгомін легенд, далекий та дзвінкий:
Вінок є для дівчат барвистий оберіг.

Потім їй простягнув: Одягни, нехай
Ляже, на голівку тобі, наче цвіт у маю,
І нехай Батьківщині матері розкаже,
Про безмежну й вірну любов мою!

 <<<