СУСПІЛЬСТВО
БІЛЯ ВИТОКІВ НЕПЕРЕМОЖНОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ ДУХОВНОСТІ

Зараз на Землі є приблизно 75 мільйонів українців. З них на своїй історичній батьківщині живе менше, ніж половина. А решта - 40 мільйонів - живуть за межами України, 90% з яких розселені не «по всій землі», як багато хто думає, а в чітко локалізованих ареалах північної і південної півкуль. Північна півкуля – це Кубань, південь Воронезької області, степовий Алтай, чорноземні степи Приамур’я, південь Канади, північ США. Південна півкуля – Аргентина, північ Австралії. Це райони найкращих степових чорноземів і помірного клімату, де ліпших умов для хліборобства годі й шукати. Отже, третя частина кращих чорноземів світу знаходиться на території самої України, а в інших районах, де мешкають наші співвітчизники – майже дві третини. Таким чином, українці заселили і освоїли практично весь хліборобський «пояс» обох земних півкуль. Чи ж випадково? Ні. Слід гадати, що самі українці поки що цього не усвідомлюють.

У даному випадку спрацьовує український архетип, підсвідомість, що йде від славної Оратанії, вогнища трипільської цивілізації, значення якої для людства ще належно не оцінено. Цей «триполізм», ця пам'ять, цей інтелект – інстинкт землероба годувальника – в душі українця. Його не могла витравити ніяка інша культура.

«Триполізм» - це точний термін, що відбиває одну з найглибших рис української душі. Він від Трипілля, знаменитої тепер на весь світ цивілізації, з її містами, писемністю, складною релігійною системою, а не просто культурою, відкритою на берегах Дніпра. Це перша на планеті післяпотопна цивілізація, яка дала людству «сучасну» хліборобську технологію. Вчені підкреслюють арійський характер цієї цивілізації, яка виникла на наших землях раніше єгипетської і шумерської.

Ми, українці, - арії, сини Адиті і Вайя (Сонця і Степового вітру). Наша прабатьківщина – велика Аратта, Оратанія, один з духовних центрів підмісячного світу. Потім по праву стала Руссю Київською. Аратта – від санскритського «араті», що означає «борець», «орач». Під таким ім’ям арії створили державу на землях України, яка в різних інтерпретаціях називалася також Оратанією, Оріяною, Рама-Вартою, Пелагією.

Отже, ми – далекі нащадки тих самих аріїв (оріїв), які створили державу Аратту – Оріяну, дали світові хліборобську технологію, заклали духовні підвалини нової післяпотопної цивілізації.

Правильне розуміння арійської проблеми в останні роки набуває для нас великого значення. Тому наукові дослідження, роздуми в цьому напрямі є цілком доречними. В арійській ідеї нема нічого расистського, людиноненависницького! Навпаки, в ній – добро, любов, світло, благородство, все, що так потрібно сучасному людству. Арій – кожний, хто прагне до Істини, Світла, бореться за щастя людства, веде його дорогою прогресу. Це велика сонячна ідея. Усвідомлення цього переповнює душу

кожного українця почуттям гордості за те, що ми, українці, не якесь там перекотиполе без свого коріння і свого минулого, а народ, у якого є своя історія, своя земля і своє небо.

Арії (орії від слова «орати») були націлені на позитив, на творення духовності, нових знань та виробничих технологій. Саме вони дали людству землеробську технологію, навчили вирощувати хлібні злаки; створили плуг і борону, вперше запрягши в них коней. Отже, українцям Господь заповів вирощувати хліб – бути годувальником на Землі.

В Аратті, на степових і лісостепових просторах сучасної України, з її помірним кліматом, великою кількістю річок і озер, благодатними земельними угіддями, народилося інтенсивне землеробство і скотарство, наукові агросистеми. Саме ж українське Трипілля було започатковане ще за часів Рами наприкінці ІІІ тисячоліття до н.е.

Велика арійська ідея – у глибині душі українців. Вони її розуміють і сприймають усім серцем, душею, тому що вона - світла, сонячна, гуманна - була і залишається провідною зорею нашого народу.

У передісторичні часи Європу вкривав величезний праліс. Зрубати велике дерево кам’яною сокирою – ціла подія. Початок землеробства міг бути тоді лише на безлісих землях. Українські чорноземи лежать на кілька метровому шарі лесу («лес» – це навіяний за льодовикової доби піщано-глинкуватий порох). На лесі ліс не росте, тільки в річкових долинах. Ця природна обставина спричинила те, що землеробство в Європі одним з перших постало на півдні Україні. Праукраїнці орали волами вже в першому тисячолітті до Різдва Христового.

Трипільці були першими рільниками і хліборобами. Саме вони сполучили в своїм ритуалі пшеницю й мед, як символ своїх земель. А символічну страву (кутю) й досі споживає раз на рік кожен українець, зв’язавши цей звичай із християнським Різдвом.

Арії також першими осідлали коней. Відбулося це на території сучасної України. Тут скотарі чорноморських степів накинули на коней вуздечку для верхової їзди. Ця знаменна подія, швидше за все відбулася в середині 4 тисячоліття до нашої ери. Пращури нинішніх українців використовували коней не тільки в господарських, але й військових цілях. Навіть греки були здивовані, вперше побачивши степову кінноту. Мабуть так і виник міф про кентавра – химерну істоту напівлюдини-напівконя.

На північному узбережжі Чорного моря праукраїнці заснували торговельні міста. Вже тоді вони торгували з Єгиптом та Малою Азією, а через них - з Індією та Китаєм. Це були осередки найвищої культури та цивілізації.

Землероби щедро поливали поле своїм потом, пильнували, щоб їхній врожай не зібрав хтось інший. Так зароджувалося поняття приватної власності. Рільник нерозривно пов'язаний з землею, шанує її, як матір. Виїжджаючи за кордон, українець бере з собою грудочку рідної землі, щоб покласти її до своєї труни на чужині. Як бачимо, всі рільничі народи – глибоко патріотичні.

Саме землеробство змушувало шукати пояснень природних явищ та змін, щоб їх передбачити, використовувати чи уникати. Землеробські народи започаткували філософію, астрономію, математику, природничі науки.

Навесні, коли пригріває сонечко - прокидається від зимового сну вся природа. Пройде з неба дощ, зросить землю. Із зерна народжується нове життя, нова рослина. Життя перемогло смерть. Диво. З маленького зародку в жолуді виростає величезний дуб. Теж диво. Хтось Великий у небі дбає про життя на землі. Якась найвища премудрість створила цей чудовий лад, цю чудову гармонію, красу живої природи. Виходячи з того, що рільничі народи ще й глибоко набожні, з часом у них зародилося поняття доброго Бога, віра в його премудрість та всемогутність.

Від Скіфської доби аж до 18 століття український селянин орав своє поле зі зброєю при боці. Він був одночасно і орачем, і воїном. Понад 2 тисячі років наші пращури не були пригнобленими гречкосіями, духовними рабами, а вільними рільниками-воїнами. Через таке не пройшов жоден інший європейський народ. Тому рання українська література, поезія, думи та фольклор просякнуті двома елементами соціальної структури українців – хліборобства і лицарства. Хлібороб, якого годує земля, - символ праці, та лицар, що захищає землю і працю хлібороба. Це два елементи одного цілого, що символізує плуг та меч, передані легендами ще зі скіфських часів.

Навіть кріпацтво не зробило українця духовним рабом. Кожний кріпак знав, що він може, має силу сам скинути кайдани неволі, втікши у вільний, безмежний, український степ, що рятував його від духовного рабства. Степ виховував і зміцнював почуття власної гідності та прагнення до незалежності, до волі. Почуття власної гідності – основа духовного аристократизму. Ось що таке праукраїнці. Не знаючи цього, не зрозуміємо причин непереможності української духовності.

Петро НОВАКІВСЬКИЙ,голова ГО «Відродження спадщини»

 <<<