СУСПІЛЬСТВО
«ГОСПОДИ, ВО СВЕТЕ ЛИЦА ТВОЕГО ПОЙДЕМ…»

Як добре бути завжди поруч із тим, хто тебе любить і кого любиш ти! А якщо настає розлука, то тримати перед собою фотографію дорогої людини і хоч подумки розмовляти: запитувати, розповідати, просити поради…

Як же тяжко едеському царю Авгарю! Проказа сточує тіло, а думки – душу: «Видно, за гріхи мої покарання несу – не піклуюся про своїх підданих та й про себе як слід. Ото й тільки слави, що цар, то хоч живу у палаці… А так давно вигнали б за міські мури у пустелю!

Одна у мене надія – Іісус Христос, що в Ієрусалимі: вчить, як жити, щоб досягти Царства Небесного, зціляє тяжкохворих і навіть воскрешає мертвих! Кажуть ще, що тамтешні люди  не вельми раді Його словам і вчинкам. Уклінно прохатиму Його: хай прийде і живе, і навчає у нас. Вірю, що тільки б подивився на Нього, то б зцілився! А як не зможе прибути, то хоч би образ свій дозволив змалювати – подивлюся і буду здоровий!»

Тремтить у хворих пальцях перо…  «Вірую, що єси Бог або Син Божий…»

І Син Бога Живого знав віру й благання обтяженого царським станом вірного раба Свого. З натовпу викликав посла-живописця Ананію, що марно намагався виконати вельможне прохання – намалювати лик Того, Хто всім – і радість, і зцілення, і спасіння. Наказав принести чашу з водою, чистий убрус й, умившись, залишив на полотні Свій Предвічний Лик та промовив: «Блаженні ті, що бачили й увірували. Але тричі блаженні ті, хто не бачили й увірували, бо кажу вам, що багато пророків і царів бажали бачити, що ви бачили, і не бачили, і чути, що ви чули, і не почули…»

По вірі й смиренню царя Авгаря так з’явилась перша ікона – Нерукотворний Образ Господа Іісуса Христа. Було дароване йому зцілення, але не остаточне: мав прийти до нього простий рибалка – апостол Фаддей та остаточно зцілити тіло від залишків прокази, а душу – від залишків гордощів та еллінських мудрувань, стати християнином, віднайти себе справжнього для царювання земного та громадянства у Царстві Небесному. Це й сталося по Зішесті Святого Духа і Нерукотворний Образ Господень став для едесян святинею, захистом на кілька століть, а разом із тим – усім православним християнам довіку. Бо благодать Божа зробила цей образ «вікном» у духовний світ, наділила цією ж силою й нерукотворний образ Божої Матері, що з’явився ще за Її життя у створеній апостолами церкви у м. Лідді...Молячись перед іконами, ми не вклоняємося дошці й фарбам, а ведемо душевну розмову із Самим Господом, прохаємо Материнського заступництва Богородиці й братньої молитви святих за прикладом дитинної віри царя Авгаря.

Не посоромив Господь нашої віри – зорями сяють на нашій землі Малочернеччинський Його образ, даровані Його Пречистою Матір’ю ікони Її Успіння на знак особливого вибору Святої Русі Своїм третім уділом!

Лише на Вінниччині маємо шість чудотворних ікон Богородиці – Зіновинську, Вінницько-Рожецьку, Браїлово-Ченстоховську, Браїлово-Почаївську, Страсну із с. Комаргород і Барську! Скільки перед ними висловлено прохань – і жодне не залишилось без милості Господньої молитвами Пречистої Його Матері!

Й молитва перед Нерукотворним Образом Господа Іісуса Христа – це розмова віч-на-віч із Тим, Хто незабаром нестиме Голгофський Хрест за твої гріхи, Хто твій Друг, Спаситель і Господь. Про це сказав у проповіді митрофорний протоієрей Володимир Холод, настоятель храма Архістратига Божого Михаїла с. Матейків. У старовинному храмі свято Нерукотворного Образу Господнього – відпуст. Соборне служіння, звершене митрофорними протоієреями Василієм Холодом (Хрестовоздвиженський храм с. Гулі), Василієм Сабовим (храм Казанської ікони Божої Матері с. Ялтушків), Іоанном Ломагою (Спасо-Преображенський храм с. Балки) було надзвичайно урочистим: Божественна Літургія, дивної краси акафіст звертали очі й душі вірян до такої ж дивної краси ікон, з яких Господь, Цар слави дослухався до своїх чад.

Хресний хід із читанням Євангелій, святковим дзвоном ніби переніс усіх до тих часів, коли Господь під час Свого земного перебування навчав кожного, як жити, щоб «…Я і Отець наш Небесний увійдемо і обитель у нього сотворимо». І як за часів царя Авгаря тіснилися люди біля священика, що читав слова Господні, вдивлялися у Лик Нерукотворного Образу… І у кожній душі псаломські звучало: «Господи, во свете Лица Твоего пойдем, и о имени Твоем возрадуемся во веки»!

Тетяна Січко,прихожанка Спасо-Преображенського храма с. Балки,член НСЖУ

Фото Марія Січко

 

 

 

 <<<