СУСПІЛЬСТВО
ДВІ ЗАСЛУЖЕНИХ НАГОРОДИ ДЛЯ БРАТІВ КУЧЕРЯВИХ

Минув рік по тому, як на шпальтах нашого часопису було надруковано матеріал «Марцін Кучерявий: команда – це одна сім’я», який розповідав про непересічну особистість не лише для міста Бар, а й для усієї країни. Герой публікації – заслужений тренер України, який впродовж усього життя займається дітьми з вадами здоров’я. Його вихованцями пишаємось та надихаємось, вони – приклад того, як боротись за свою перемогу, йти до кінця незважаючи на будь-які перешкоди, приклад стійкості духу, самовіддачі, цілеспрямованості і концентрації на успіх. Поки готувалась публікація до друку про пана Марціна, ми дізнались ще одну цікаву деталь: у родині Кучерявих є ще один заслужений, але не тренер, а будівельник. Звичайно, зрозуміло, що газетярі не могли пропусти це повз і вирішили підготувати публікацію, але що далі, тим цікавіше. Виявляється, що на цьому сюрпризи не закінчились, адже у цій династії барчан доля хитромудро переплела кілька поколінь будівельників і тренерів.

Першопрохідцем будівничої галузі у родині Кучерявих був Антон Альбінович – батько Марціна Антоновича. Впродовж життя його по праву називали «господарником із золотими руками». До 1943 року він працював токарем найвищого розряду на Барському машинобудівному заводі. Опісля війни повернувся інвалідом: частково втратив зір, отримав два поранення у руку. Чоловік, не зважаючи на важкий здоров’я, не занепав духом, а вирішив не здаватись і замість того, або розкисати почав терміново змінювати спеціальність, бо треба було годувати сім'ю. Після проходження спеціалізованих бухгалтерських курсів Антон Альбінович почав працювати у Барському соцзабезі. В 1957 році його запросили на нову посаду до Барського міжколгоспбуду. Минуло лише три роки і талановитого чоловіка помітило керівництво, адже його лідерські якості, хист господарника і організатора не могли залишатись без уваги. Антона Кучерявого призначили прорабом сільського будівництва.

Та чи можливо бути керівником без відповідної освіти? У 1966 році чоловіка направили у Немирів, де він блискуче екстерном закінчує Немировський технікум за будівельною спеціальністю. Неодноразово нагороджувався почесними грамотами міської, районної та обласних рад. У сімейному архіві є й почесна грамота Кабінету Міністрів з нагоди професійного свята. А 1967 рік ознаменувався для чоловіка отриманням Ордену Трудового Червоного Прапору. Антон Альбінович пропрацював у будівничій сфері до виходу на заслужений відпочинок.

Його дружина, Кучерява Вікторія Феліксівна, подарувала чоловікові трьох синів: Анатолія, Алекса, Марціна. Найстарший пішов стопами батька. Анатолій вступив у Київський інженерно-будівельний інститут (1974 р.). У 1984 р. перейшов у «Укрпроектреставрація» (був головний інженером проекту, директором інституту), де пропрацював до виходу на пенсію. Це було останнє місце роботи пана Анатолія. Чоловік за період трудової кар’єри працював над багатьма цікавими проектами. Так, зокрема, він відновлював Володимирський Собор у Херсонесі, за що йому у 2004 році було присвоєне звання заслуженого будівельника України.

Та понад усе пишається Анатолій Кучерявий своїми міцними родинними зв’язками. Разом із дружиною Любою, яка теж освоїла будівельну науку, вони виховали сина Сергій, котрий пішов батьківськими стопами, адже здобувши освіту в Київському національному університеті будівництва і архітектури, він наразі працює в науково-дослідницькому центрі, як і батько у свій час. Молодий чоловік – будівельник у третьому поколінні. Сергій з невісткою Юлею подарував двох чудових онуків: Костю і Діоніса. Незвичне ім’я хлопчика натякає на грецьке коріння по материній лінії.  Має подружжя й доньку Ганну. Вона закінчила факультет перекладача іспанської та італійської мови Шевченка. Працювала по спеціальності в системі аерочартерів та міжнародних перевозок.  Також подарувала красуню-онучку – Яніну, яка вже зараз проявляє нахили до іноземних мов.

Цікаво й те, що у молодшого брата  Марціна Кучерявого також дружина Люба. Брати жартома кажуть: «Наші Любі». Гіллясте родинне дерево Кучерявих й справді особливе, бо по гілочці Марціна Антоновича тренерська династія. Його син Сергій працює тренером з біатлону Барської РДЮСШ «Колос», а донька Інга нещодавно закінчила Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» за спеціальністю «фізична реабілітація» і планує розвиватись у обраному напрямку.

Два брати, два барчанина, дві долі, дві заслужених нагороди… Пишаємось нашими земляками і щиросердечно бажаємо їм міцного здоров’я, наснаги, довголіття і нових досягнень.

Записала Інна ТКАЧУК

 

Марцін Антонович разом із вихованцями

 

 

Марцін Кучерявий

 

 

 

 

 <<<