СУСПІЛЬСТВО
НА НИТЦІ СУЧАСНОСТІ...

Живим прикладом змін сьогодення є те, що молодь здобуває бажану освіту та реалізує себе у професії і у суспільстві. Освітніх закладів є чимало, та наш вибір – Барський гуманітарно-педагогічний коледж імені Михайла Грушевського! Бо саме тут студентам надаються усі можливості для здобування знань й застосування їх під час першого професійного випробування – проходження практики.

Ми – двадцять шість студентів-випускників – уже майже вихователі дитячого садка. За щирим нашим переконанням ця професія є надважливою для формування усього суспільства, адже перший соціум, який випробовує дитина разом із сімейним теплом – дитячий садок. Як зустрінеш її, у що разом будете грати, що досліджувати, яку казку читати і якого героя малювати – через роки відгукнеться любов’ю і повагою, упевненістю у правоті своїх життєвих переконань. А може бути і навпаки… Тому так важливо з’єднати себе, малюків та їх батьків ниточками взаємоповаги, довіри й любові, сплітаючи казкові візерунки ранку дитячого життя. Про це постійно нагадували викладачі та й власні практичні спроби у дитячих садках нашого міста із промовистими назвами: «Казка», «Сонечко», «Берізка», «Зірочка», «Дружба».

Але цього літа мою креативну 41-Д групу чекало серйозне випробування істинності професійного вибору – літня педагогічна практика. Ми хвилювалися – чи маємодостатній багаж досвіду у роботі з дошкільниками? І як перед першим польотом дорослі птахи завжди знаходяться поруч із пташенятами, а то й виштовхують із гнізда, так і підготовка до роботи з дітьми в літній період проходила весело, жваво у оздоровчому таборі «Фортуна» села Митки. Для того, щоб зрозуміти, як потрібно поводити себе з малюками, відчути на собі весь об’єм роботи, уміти доречно застосовувати свої знання, оволодіти секретами роботи вихователя, висококваліфікований викладач-методист Ольга Миколаївна Якубчик не жаліла ні сил, ні часу. Саме вона впродовж тижня керувала процесом, будила нас як уранці, так і для творчості, переконала у ґрунтовності наших знань, допомагала зануритися у роботу та… забирала із дискотек. Нічні написання сценаріїв та репетиціїтільки зближували майбутніх вихователів, учителів музики, образотворчого мистецтва й початкових класів, навчили працювати разом, щось вигадувати, бути лідером та веденим, враховувати протилежні думки і просто із задоволенням проводити час. Нам аж не вірилось, що встигнемо провести стількизаходів, перевтілитися у стількох персонажів, співати, декламувати власні вірші й гуморески, виконувати акробатичні номери, а також «запалювати» на митківських дискотеках.

Отож, навчившись граючи, ми впевнено зайшли у групові кімнати дитячих садків… Географія «десанту» юних дошкільниць – уся Вінницька область! І нас зустріло сузір’я дитячих оченят, приємні посмішки виховательок-наставниць, завідувачок, які, (о, радість!) теж у багатьох випадках були колись студентками-дошкільницями нашого чудового закладу. Хоч так просто все не було… Там вже не було методистів,що за вухо садять до роботи та на перший же прохальний погляд видають тобі гори потрібних фахових видань та ідей-підказок, друзів, які допомагають«апробувати» заняття, – ми самостійно з власними знаннями долали сходинки творення радісного, насиченого життя разом із вихованцями. Це виявилось не так і страшно, а захоплююче:на стілець кнопок діти не ставили, а навпаки – слухалися, ставили сто запитань на хвилину та спішили до дитсадка, бо саме з ними ми вирішували, чим радуватиме наступний день. Тому й не дивно, що перевіряючи професійну спроможність своїх студентів під час захисту літньої педагогічної практики викладачі-методисти Надія Оксентіївна Кабзюк, Ніна Карлівна Костюк, Юлія Федорівна Сопіна, Любов Георгіївна Подуфалова, Тетяна Йосипівна Січко були радіпозитивним відгукам завідувачів ДНЗ, вихователів та батьків, самих практиканток, що відображалось у оригінальних доповідях та презентаціях. Звичайно, найприємніше було бачити подяки від педагогічного колективу ДНЗ №8 м. Бара Юлії Краєцькій та Любові Криськовій за сумлінну працю, високий рівень підготовки, відмінні якості вихователя.

Але найприємнішим сюрпризом були доповіді та презентації Юлії Кравчук, Каріни Стоян, Аліни Бороняк та автора цих рядків. Коли однокурсниці із вихованцями милувались пишним буйноцвіттям лук та галявинок, то ми їхали подихати морським повітрям, ловити сонячні зайчики, засмагати на сонечку разом із двадцятьма галасливими «янголятами». Адже ми – вожаті у дитячому закладі санаторного типу «Патрія», що недалеко від сонячної Одеси. Недоспані ночі, п’ятихвилинки, концерти, зарядки, інтелектуальні ігри, фестивалі та діти старшого віку – цікавий експеримент, але для студентів немає нічого неможливого. Вожатська праця насправді важка, і я пишаюся тим, що наша фахова підготовка вихователя гідно витримала випробування у неочікуваних умовах. Ми теж отримали грамоти за сумлінну працю, чемне та гармонійне виховання дітей, творчу активність, креативний підхід у роботі під час проходження педагогічної практики у ДЗСТ «ПАТРІЯ». Роботу оцінювали заступник директора з виховної роботи та методист закладу. Та я завжди пригадую слова завідувача педагогічною практикою Світлани Віталіївни Марчук: «Головне у роботі педагога – не гарні оцінки, а заслужена любов і повага від дітей». Отримавшивідмінну оцінку й таку ж характеристику, дівчата довели, що вихователь – це не тільки «садівник» для дітей дошкільного віку, а справжній універсальний педагог.

Мене і Юлю Кравчук так захопила робота, що ще раз вирішили заглибитися у роль вожатихучнів середньої школи. На цей раз ми дали справжнього драйву: напевне, вся патрійська земля гула, коли йшли загони під нашим керівництвом (дивись світлини!). Тепер ми змогли відкритися повністю, показати усю педагогічну майстерність, проявити власні таланти, зреалізувати роботу та довести, що Вихователь – найкраща професія на землі!

Швидкоплинні роки – як птахи у вирій, так і ми вже випускники. Хотілось би, щоб усі ми мали омріяну роботу і з радістю чули сміх дітей, відчували їх довірливі долоньки у своїх. Щоб ниточка любові і добра між дітьми й вихователями, дітьми й батьками, яку хтось отримав від своєї виховательки, хтось – від матусі, хтось – від викладача, снувалась із сьогодення у прийдешнє… Моя ниточка – від мами, вихователядитячого садка «Зірочка», випускниці Барського педучилища Ольги Євгеніївни Юзвенко… І я вірю, що вона веде до неймовірних вершин, бо моїми улюбленими рядками є:

«А я люблю, коли сміються діти, Коли на личку радість виграє. А усмішка ясним промінням світить... І в цьому мудрість виховання є.» (Надія Красоткіна)

Таїса ДОСЧАНОВА, студентка 41-Д групи БГПК ім. М. Грушевського

 <<<