ЛІТЕРАТУРНА СТОРІНКА
ЛАРИСА НЕЧИТОВСЬКА

Поетичне дерево Лариси Нечитовської чи не найрясніше серед всіх наших творчих дописувачів плодоносить новими поезіями. А ми цими плодами щедро ділимось зі всіма поціновувачами віршів цієї невтомної жінки.

Використовуючи традиційний інструментарій, пані Лариса створила черговий міні-цикл із віршів на найрізнішу тематику, де і патріотизм, і кохання, і любов до найріднішої людини – все актуальне, що тривожить душі не одного покоління людей. 

 

УКРАЇНА – МАТИ МОЯ

Солов’їні пісні і безмежні поля,

Де біло квітне калина!

Це все ти, дорога Батьківщино моя,

Моя мати, моя Україно!

Білі хати, де мальви цвітуть у садах,

Де стежини ведуть на подвір’я,

Де зростали й вчилися всі діти твої,

Моє серце, моя Україно!

Мій народе! З колін підіймись,

Йди вперед, вперед йди невпинно.

Розквітай яскравою зорею по весні,

Моя вільна, моя Україно!

Україно моя, Моя ненько єдина!

Щастя й добробут всім нам перенеси,

Щоб жили у дружбі, робили завзято,

Любили тебе, як свій дім берегли.

Щоб дзвони церковні лунали в свята.

Щоб люди у Бога просили життя.

Щоб Україна – моя рідна мати,

Завжди єдиною і вільною буть!

 

МОЯ МАТУСЯ

Як згадаю свою матір рідненьку

Серце крається від болю й журби.

Скільки горя вона пережила,

Скільки втратила за всі ці роки.

Згадую її: була така худенька,

Але роботяща й швидка.

Робити все вона вміла:

В’язала, і шила, й пряла.

Руки її згадую маленькі,

Багато людям принесли добра.

Матусі вже давно немає,

А я згадую її майже щодня.

Грала на гітарі й співала,

Серп у руках уміла тримать,

Була вона весела й ласкава,

Неначе та небесна благодать.

Рідна моя матінко, миленька!

Скільки згадую – у праці ти була.

Як же могла ти могла так тяжко працювати,

Все несла до хати, як бджола.

І пішла з життя ти дуже швидко,

Страшна хвороба тебе знайшла.

Як же нам тепер без тебе гірко,

Що так рано ти від нас пішла.

Вже давно тебе немає з нами,

А в душі у нас ти назавжди,

Мила наша, добра і ласкава,

Пам’ятатиму тебе завжди.

 

ПЕРШЕ КОХАННЯ

Радість знайомства, серця биття,

Перше кохання, дівочі літа…

Перший поцілунок на вустах горить,

В грудях серце рветься – його не спинить.

Все було в нас добре, кохалися ми.

Дарував ти квіти, приходив у сни.

Тремтіло все тіло, як бачила тебе,

Серденько щеміло, коли голубив мене.

Перше кохання, серця биття,

Пізнала я щастя на довгі літа.

 

ЯСКРАВА ЗІРОНЬКА МОЯ

Вийди до мене, тебе благаю,

Зіронька ясна, тебе кохаю!

Якщо ти замерзнеш – тебе зігрію

І поцілую свою я милу.

Як хтось образить тебе так, гірко,

Життя віддам за тебе, зірко!

Тебе кохаю, зірко яскрава!

Моя ти зірко, моя ти пава!

 

Дякую за увагу! Зичу Вам всім творчих успіхів, здоров’я та процвітання.

З повагою

Лариса НЕЧИТОВСЬКА 

 <<<