ПОГЛЯД
ЧОМУ Я НЕ СУМУЮ ЗА КОМУНІСТИЧНИМ РЕЖИМОМ?..

Від редакції:
Наприкінці минулого року держава зробила перший реальний крок, аби розпрощатися з «привидом комунізму», який «бродить» роками Україною.
Барська міська, районна, сільські та селищні ради підтримали всеукраїнську ініціативу: у нашому районі було перейменовано чимало вулиць, названих на честь подій та діячів радянського минулого (зокрема 30 вулиць та 4 провулка у м. Барі отримали нові імена).

Встановленню нових назв передувала робота численних комісій, громадські слухання та гарячі суперечки чи не за кожен провулок.

Найбільше нарікань новації викликали у представників старшого покоління, які з ностальгією згадують часи «брежнєвського застою», де хліб коштував 16 копійок, а ковбаса – 3,60.

Однак навіть серед людей поважного віку не всі сумують за «комуністичним раєм». Доцільність нещодавніх декомунізаційні змін покаже час.
Ми ж рекомендуємо вашій уваз лист від одного із мешканців нашого міста, який пам’ятає радянську добу трохи з іншого боку, аніж нам звикли розповідати дідусі та бабусі…

***

"Досить часто від осіб мого віку я отримую докори за те, що критично ставлюся до «світлого» радянського минулого.

Однак для мене спогади про Радянський Союз пов’язані зовсім не з радісними фактами. Серед «найважливіших» подій у розвитку «прогресивної» «Великої держави» я хочу нагадати своїм одноліткам жорстоку колективізацію та нелюдське розкуркулення найбільш чесних і працьовитих громадян, масову депортацію українців та представників інших національностей до Сибіру та концтаборів.
А далі – більше: штучний Голодомор 1932-33 рр. на території України та Кубані (більшість мешканців якої на той час були етнічними українцями). Голодомор – не що інше як геноцид проти українського народу, який зумисне організвали тоді, коли тисячі тонн зерна експортувалися з України за кордон.
Наші батьки та діди добре пам’ятають жахливі репресії 1937-38 рр., червоний терор, здійснюваний «особливими трійками» НКВС, масові заслання до Сибіру та навіть створення дитячих концентраційних таборів.

Неможливо забути початок Другої світової війни. У вересні 1939 р. два криваві тоталітарні режими за попередньою змовою (сумнозвісний Пакт Молотова – Ріббентропа) напали на Польщу, а двома тижнями пізніше відзначили це «свято» спільним військовим парадом у м. Бресті. Потім «миролюбний» СРСР разом з Гітлером ділив Європу, захоплюючи та поневолюючи країни (які пізніше утечуть із «комуністичного раю»).

Як у межах цієї «плідної співпраці» Союз навчив Німеччину будувати концтабори та знищувати у них цілі народи. А далі ці два людоїдські режими зійшлися у смертельному двобої павука з гадюкою. У цій битві Радянський Союз втратив значно більше, ніж Німеччина, що воювала майже зі всім світом.

А ще був неоголошений напад СРСР на Фінляндію у 1939 році. У цій війні Союз отримав ганебну поразку та знову ж втратив безліч життів.
Імперські агресивні дії на цьому не закінчилися: військове вторгнення в Угорщину у 1956 р, у Чехословаччину в 1968 р., в Афганістан у 1979 р.

А зараз правонаступниця колишнього СРСР – Російська Федерація – також продовжує віроломно втручатися у долі цілих народів та ламати життя тисячам людей Придністров’я, Абхазії, Південної Осетії. За це та за злодійську окупацію Криму і криваве побоїще на Донбасі російській владі на чолі з Путіним прощення не буде…

Часто чую риторику опонентів про те, що Сталін після війни, яка завдала нашій країні величезних людських та матеріальних втрат, досидь швидкими темпами відбудував країну, а ціни на харчі з кожним роком знижувалися. Так, але відбувалося це за рахунок важкої праці мільйонів селян-колгоспників (що складали 60% усього населення СРСР), які не отримували жодної копійки заробітної плати (замість зарплати – трудодні).

Вже на моїй пам’яті другий голодомор в 1947 році, під час якого сталінська влада продовжувала відправляти у тюрми навіть за збирання колосків тисячі людей.

І це далеко не всі злочини «імперії зла» – комуністичного режиму!

Ось чому у мене відсутня ностальгія за радянським минулим. Не дай нам, Боже, знову повернутися до тих «щасливих» часів.
Та чи задоволений я сьогоденням? Ні, ні і ще раз ні! Адже сучасна влада ще не спромоглася зробити серйозні висновки з минулого…"

Василь ФУРМАН,
м. Бар, пенсіонер

 <<<