ПОГЛЯД
ЄВРОПА НА КРОК БЛИЖЧЕ?

Останнім часом в нашому місті Барі ми спостерігаємо надзвичайно високу активність різних туристичних агентств, фірм і організацій, які вербують барчан для роботи за кордоном. Окремі з них навіть орендують офіси в нашому місті. Навколо, де це тільки можливо, розклеюють оголошення, які рясніють такими повідомленнями як: «Робота в Європі», «Робота в Польщі», «Легальна робота за кордоном», «Відкриття візи», «Відкриття візи Польща, Чехія».

Згідно змісту цих оголошень надаються наступні послуги: «Швидко, гарантовано готуємо весь пакет документів на робочу візу до Польщі та Чехії», «Консультації з працевлаштування», «Великий вибір вакансій», «Послуги в сфері освіти в вузах Європи», «Шенген візи у будь-яку країну Європи».

Для роботи за кордоном використовуються наступні заохочення: «Заробітна плата 600 – 700 доларів США», «Заробітна плата від 15 до 45 тисяч гривень», «Безкоштовне проживання та доставка на роботу»,   «Заводи, фабрики, теплиці, будівництво чекають на вас». А це вже, невільно, нагадує агітацію українців щодо виїзду їх для роботи на підприємствах Німеччини під час Другої світової війни.

Звертає увагу те, що усі ці оголошення різних кольорів, різного змісту і навіть наклеюються одне поверх другого. Зустрічаються, краєвиди та пам’ятники архітектури столиць європейських держав. Мабуть така активність приурочена до надання Україні безвізового режиму.

Складається враження, що виїзд на роботу за кордоном є найважливішою проблемою. Не тільки в нашому районі, а й в державі. Більше того, спостерігаючи за такою активною кампанією, щодо вичавлення українців з України, виникають такі справедливі запитання: «Чому українці змушенні виїжджати на роботу за кордоном?», «Чому українці не мають можливості працювати в Україні?», «Чому не створюються робочі місця в нас?». Виникає і ще одне вагоме запитання:  «Хто буде, працюючи в Україні, сплачувати податки, наповнювати Пенсійний фонд, виховувати своїх дітей, доглядати за пристарілими батьками?». Запитань більше ніж відповідей.

Верховна рада замість того, щоб піднімати власну економіку і створювати робочі місця, працює над так званим «безвізовим режимом». Соціальні опитування свідчать, що 80 % громадян України не мають можливості, а тому і не мають бажання «подорожувати Європою». Вони живуть на межі виживання. Адже рівень доходів впав в тричі за рахунок девальвації гривні.

То кому потрібен «безвіз»? Це питання є відволіканням громадської думки від проблем, які дійсно існують в Україні.

Безвізовий режим має дві сторони: з однієї сторони – вичавлення українців за кордон, а з іншої – неконтрольований наплив мігрантів, який ми сьогодні спостерігаємо в Європі. Неконтрольована міграція веде до хаосу, мігранти не мають бажання асимілюватися, а створюють закриті етнічні групи, які є вогнищем тероризму, злочинності та наркоманії. Нам ще цього не вистачає?

Верховна рада України 16 листопада цього року ратифікувала угоду між урядами України та Ізраїлю щодо роботи українців на підприємствах Ізраїлю, і в тому числі на будівництві. Українці там будуть працювати не інженерами чи виконробами, а робітниками, підсобниками, виконувати важку, низькооплачувану роботу. А в Україні не потрібно будувати? Адже в нас майже 50 тисяч військовослужбовців, які не мають житла! Та безліч інших проблем.

У 2016 році у вузи Польщі вступили на навчання 59 тисяч українських громадян. Після закінчення навчання, дуже мала вірогідність того, що вони повернуться в Україну, а якщо хтось і повернеться то мала вірогідність того, що він буде патріотом України.

Впродовж століть з України висмоктувалися  найрозумніші, найталановитіші і найобдарованіші українці. У минулому для розбудови російської чи радянської імперії, сьогодні для «роботи в Європі» чи в Америці. У той же час наші сусіди, як зі Сходу, так і з Заходу, кепкують з нас: «Чому бідні – бо дурні. Чому дурні бо бідні».

Голова Громадської організації «Відродження спадщини»

Петро НОВАКІВСЬКИЙ

 <<<