СУСПІЛЬСТВО
ЛИЦАР ЧЕСТІ МИКОЛА БАТИНСЬКИЙ

«Хоч тілом поляжу у пастці катів,

Невловний мій шал буде жити

І в серці нестримнім завзятих борців

Жагучим вогнем полумніти».

 М. Битинський «Лицарі честі»

Канадська українська діаспора – одна з найчисельніших і наймогутніших у світі. Серед її представників є всесвітньовідомі науковці, культурні діячі, меценати та інші видатні постаті. Думаю, що кожен свідомий українець повинен знати не лише про тих хто розбудовує державу, а й про тих хто плекає її генеалогію. Моя розповідь про Миколу Аверкійовича Битинського, полковника армії УНР, історика, маляра, геральдиста, літератора, педагога.

Микола Аверкійович – наш земляк, подолянин. Народився 24 листопада 1893 року в сім'ї священика у містечку Літині. Фахову освіту отримав у художньо-промисловій школі та педагогічних курсах у Кам'янці-Подільському. Здобувши військову освіту у 1914 році служить рядовим, прапорщиком, згодом начальником саперної команди в царській армії.

У березні 1919 року перейшов до української армії 1-ї сотні інженерного куреня 2-го корпусу у Вінниці. З 1920-року перебував у польських таборах інтернованих вояків Армії УНР, де дослужився до рангу сотника зі старшинством.

 В 1923 році перебрався до Праги, де закінчує Український педагогічний інститут ім. М. Драгоманова, історичний відділ. Вивчав геральдику і графічні техніки. 1945 року емігрує до Німеччини, а в 1951 році до Канади, де і проживав понад двадцять років.

Творче життя Битинського склалось винятково за кордоном. Переїхавши в 1951 році в Торонто, він вже ніколи не піднявся на той рівень, який репрезентував тут.  Ним було написано 52 літературних і геральдичних праці, 36 малярських і графічних, 36 різновидів геральдичного оформлення родових гербів, 28 робіт із сфрагістики, 40  обкладинок до книжок і журналів і 37 картин.

 Микола Битинський – це взірець великого патріота, борця за волю і суверенність нашої України, це зразок обов’язку вірності і честі. Про трагедію мого народу черпаю з цілющого історичного джерела  - «Сузір’я Лицарів», виданого в Торонто 1975 року дружиною пана Битинського Надією. Українці постають у моїй уяві, коли читаю «Відлуння Базару» чи «Скривавлену сорочку» Битинського. Складаючи присягу на вірність Україні під Крутами чи Базаром (директор щорічно організовує такі патріотичні поїздки), згадуються герої п’єс Битинського і кров густішає у жилах.

Сьогодні розгортається не менш трагічна історія мого народу. Небесна Сотня Майдану, Захисники АТО поповнюють Сузір’я Лицарів.

Я вірю – в України є майбутнє! Впевнений, ми – непереможні! Адже з нами українці всього світу!

 Пізнаваймо, досліджуймо, вивчаймо Видатних українців світу.

 Михайло Льопко, студент 3АМ-100

Барського коледжу транспорту та будівництва

Національного транспортного університету

 

 

 

 

 

 <<<