СУСПІЛЬСТВО
НЕ ЖІНОЧА СПРАВА, АБО ЛЕДІ У ФОРМІ

Цьогоріч весняне свято восьмого березня, яке традиційно обрамлене охапками троянд і тюльпанів, мало не тільки конфітюрно-кремову начинку, а й декомунізаційний присмак. Всеукраїнський рух проти радянщини стосується не лише назв вулиць, а й зміну наголосу чи й тотальної відміни певних державних свят. Саме тому, соціальними мережами поповзли чутки щодо ануляції свята або можливої його модифікації. І поки в інтернеті тривали баталії між прихильниками та противниками свята, кореспонденти газети «Барчани» підготували матеріал про жінок з «не жіночими» професіями, а поруч із цим запитали їх про те, як вони ставляться до можливої відміни свята.

Ольга БОДНАРЕНКО

Інспектор Барського ВП Жмеринського ВПГУНП у Вінницькій області.

Важко повірити, що тендітна голубоока блондинка з поетичним іменем Ольга працює у поліції. Ще з дитинства маленька Оля уявляла себе у формі і не мала жодних сумнівів щодо обраного шляху. Але після школи дівчина спробувала себе ще в одній іпостасі – майбутнього редактора. Після закінчення БГПК ім. М. Грушевського за спеціальністю «Видавнича справа та редагування» Ольга подала документи до Харкова, саме відтоді розпочалось здійснення її дитячої мрії.

Зараз вона випускниця Харківського Національного університету Внутрішніх справ (ХНУВС). Вже рік працює у поліції на посаді інспектора Барського ВП Жмеринського ВПГУНП у Вінницькій області. Безперервно самовдосконалюється – наразі є магістрантом за обраною спеціальністю. Її хобі спорт, адже дівчина постійно тримає себе у відмінній формі, а витонченій фігурі Ольги можна тільки позаздрити. Батьки рішень вольової і цілеспрямованої дівчини підтримали, але дуже хвилювались за неї.

Про плюси та мінуси роботи Ольга Боднаренко розповідає охоче. Найбільше у професії їй подобається спілкування з людьми, пізнання чогось нового і саморозвиток. З мінусів – майже повна відсутність вільного часу та вихідних, адже фактично потрібно працювати сім днів на тиждень.

Щодо восьмого березня, а точніше можливої відміни свята, то дівчина зазначає, що такі нововведення є несправедливими по відношенню до жінок.

 

Руслана СВІТЛИНЕЦЬ

Слідчий Барського ВП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області старший лейтенант поліції

Руслана Миколаївна з 2008 року по 2012 рік навчалася в Навчально-науковому інституті підготовки слідчих та криміналістів Національної академії внутрішніх справ в м. Київ. Перед вступом у перспективної та талановитої дівчини звичайно були сумніви, але вона бачила себе на той час виключно у даній професії, тому подавала документи на вступ лише до Київського національного університету внутрішніх справ (така назва була до 2009 року).На «не жіночу» професію Руслану націлив її батько, а всі рідні безперечно підтримали. Дівчина ділиться, що на даний час їй надзвичайно приємно, що батьки пишаються нею та всіляко підтримують.

Стереотип про поділ на жіночі чи чоловічі професії дівчина вважає лише стереотипом, адже вибір не залежить від статі, а лише від сили духу особистості та цілей у житті: «Хоча, як би там не було, але у житті кожної дівчини інколи виникає бажання вибрати собі професію на кшталт перукаря, майстра манікюру, косметолога чи дизайнера, але якщо ти справжня жінка, то вищеперераховані професії проявляються зранку, коли збираєшся на роботу».

Безпосередні плюсом своєї роботи Руслана вважає те, що їй пасує поліцейська форма. А якщо серйозно, то професія слідчого дає змогу кар'єрного росту та отримання колосального досвіду. Працювати в системній структурі досить не просто, однак для дівчини важливим є те, що своєю діяльністю у допомозі громадянам різного соціального статусу вона робить вклад у підвищення рівня довіри громадян до органів поліції.

Про поліцейську «ложку дьогтю»вона розповідає таке: «Мінуси - ненормований робочий час, велика завантаженість (на одного слідчого випадає близько 80-110 кримінальних проваджень), часті чергування. Навіть на 8 березня мала б заступити на добове чергування, однак знову ж таки про плюси роботи в чоловічому колективі – у мене з'явилася можливість провести дане свято з коханим чоловіком».

Дівчина-слідчий комфортно почуває себе у складній професії та віддана їй. Але їй, як і кожній людині, хотілося б розширити горизонти свого життя.

Щодо відміни свята, то Руслана Миколаївна прокоментувала його так: «Здавалося б, що реформи в державі мають піднімати рівень життя населення. Але мені не зрозуміло, які цінності в особи, яка приймає дані законопроекти, про скасування традиційних свят. Особисто я ставлюся до цього негативно».

Тетяна ГЕРМАН

Слідчий Барського ВП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області

«У 8-9 класі підліткова цікавість щодо професії слідчого стала мрією, а в 11-му – перетворилася на досягнення обраної цілі. Сумнівів перед вибором не було, вони виникали вже тоді, коли була курсантом ХНУВС і страшенно хотілося домашньої їжі», - так жартома Тетяна розповідає про обраний шлях.

Освіту вона здобувала у Харківському національному університеті внутрішніх справ на факультеті підготовки фахівців для підрозділів слідства (на даний час - факультет підготовки фахівців для органів досудового розслідування Національної поліції України). Зараздівчина продовжує освоювати повну вищу освіту ступеня «магістр» у Національні академії внутрішніх справ.

«Ми більше починаємо поважати людей після того, як спробуємо зробити їх роботу. Я завжди цінувала працівників поліції, оскільки до них, на жаль, не приходять з хорошими новинами, а просять допомоги», - так Тетяна пригадує свою аргументацію вступу університету.

Батьки підтримали дівчину у виборі, а от вчителі, друзі та знайомі були здивовані. Всі вважали, що її майбутня професія обов’язково має бути творчою.

Не могли не запитати чарівну леді й про варіант з більш жіночною професією: «А хто сказав, що я не модельєр, дизайнер, перукар чи візажист? Коли бабусина сукня перетворюється у стильний лук, я – модельєр. І квіти на грядці рядочками вмію сіяти. Коли натхнення приходить, то і локони з’являються. І «стрілки» на повіках інколи однакові виходять. Просто дипломів у мене немає», - з посмішкою розповідає Тетяна. Згодом додає: «На мою думку, вже давно потрібно припинити розподіляти професії на «жіночі» та «чоловічі». Світ змінюється, у тому числі пріоритети жінок у виборі професій. Можливо, раніше так було прийнято, що «важку» роботу повинен виконувати чоловік, «легку» – жінка, але у сучасному суспільстві такий поділ вже непопулярний».

У вільний час слідчий у спідниці полюбляє читати книги Дзвінкої Матіяш, Ренсома Ріггза, Меделін Ру. Старається приділяти дорогоцінні хвилини вільного часу для відвідин занять з танців, пише вірші і фотографує.

«На мою думку, зміни потрібні і не погано було б в Україні святкувати «своє 8 березня». Байдуже, яка саме це буде дата. Але хотілося б, щоб це була весняна пора, а свято було дійсно для жінок», - коментує інтернет-баталії щодо відміни свята Тетяна.

Альона СЛОБОДЯНЮК

Спеціаліст Барського Бюро правової допомоги, у минулому – слідчий Барського РВ УМВС України у Вінницькій області

«Я мріяла стати педагогом і для цього я отримала педагогічну освіту, але через відсутність можливості працевлаштуватися за спеціальністю, я вирішила працевлаштуватися у відділенні кримінальної міліції у справах неповнолітніх, але доля склалась інакше. З лютого 1999 року обіймала посаду інспектора обліково-реєстраційної роботи. Для того, щоб перейти працювати у слідче відділення на посаду слідчого, я й вступила до КНУВС, тому сумніву щодо роботи слідчого не тільки не було, а було бажання працювати саме там.Я закінчила Київський Національний університет внутрішніх справ України в 2006 році, навчалась заочно, вже у період роботи у міліції. Першу вищу освіту отримала в 2002 році, закінчивши Вінницький педагогічний університет», - ділиться спогадами Альона Слободянюк.

Вона мріяла бути педагогом, але через брак робочих місць у школі, почала працювати у міліції. Свої педагогічні навики застосовує на практиці при вихованні двох чудових синів.

Батько жінки працював у міліції, пішов на пенсію в січні 1999 року. Родичі знали які труднощі очікують у майбутньому молодого спеціаліста, але при переведенні на посаду слідчого повністю підтримували її бажання.

За розмовою Альона Слободянюк поділилась й своїми думками щодо стереотипів про жіночі і чоловічі професії: «Є професії, які вимагають певних особистих якостей, якими чомусь наділяють чоловіків. Це відповідальність, здатність швидко приймати рішення, вміння орієнтуватись у ситуації, що склалась, вміти розмежовувати особисті переживання від виконання покладених завдань, стресостійкість. Але такими якостями володіють як чоловіки, так і жінки. Я вважаю, що це залежить від кожної окремої особистості, а не від її статті. Хоча для того, що у так званих чоловічих професіях жінці досягнути успіху та поваги від колег необхідно бути не тільки на рівні з чоловіками, а й вище у своїх професійних навиках».

Щодо мінусів та плюсів, то респондентка зазначає: «Суттєвим мінусом у роботі слідчого є відсутність вільного часу для власного життя, сім’ї. Також у маленькому місті, як наше, ти завжди на виду, тому постійно треба тримати себе «у формі». Плюсів, у роботі слідчого досить багато: спілкування з різними людьми (різний соціальний статус, різний рівень виховання) надає величезну школу у вмінні розбудовувати спілкування з людьми, стримувати свої емоції, та й через велику кількість років роботи на вказаній посаді, не втрачати здатність співпереживати іншим, відчувати їхні проблеми».

Також жінка вважає, що якби вона мала змогу «почати з початку», то обрала б свою професію ще раз, аджецей шлях сформував її такою, якою вона є зараз.

Пригадуючи роботу в правоохоронних органах Альона ділиться спогадами: «Кожен колектив- це живий організм, і те як у ньому працюється залежить від кожного його члена. Мені не було складно находити спільну мову з чоловіками, для мене більш прийнятним є пряме висловлення своєї думки чи ставлення до якоїсь ситуації, а ніж потаємні образи. Крім того, у такому колективі як міліція, не було часу на якісь тривалі непорозуміння. Більш гармонійним, як на мене, є змішаний колектив. Присутність осіб протилежної статті позитивно впливає на всіх, стримує у деяких проявах, властивих чисто чоловічому чи жіночому колективу».

«Вважаю, що відміняти свято не є правильним. Крім того, якщо його відмінять як вихідний день, то свято все таки залишиться, бо є міжнародним. А традиція святкувати його нікуди не зникне», - ділиться думками з приводу відміни свята Альона Слободянюк.

Леся МАЗУР

Радіотелефоніст ДПРЧ 15

«Ще з дитинства я мріяла про те, щоб носити військову форму, мати спеціальні звання, дотримуватись дисципліни. Тому, коли настав час вибирати майбутню професію, у мене не було жодних сумнівів.Я хотіла стати архітектором або технологом харчової промисловості, але все ж таки віддала перевагу пожежній службі і найбільше мене надихнув на вибір моєї професії мій батько, бо він вже довгий час там працював, а мені хотілося бути схожою на нього.Знаючи мене, мою серйозність до роботи, виконання поставлених задач, наполегливість, всі мої рідні та друзі поставились до моєї професії спокійно. Вони знали, що мені таке подобається», - розповідає Леся.

Дівчина освоювала професію у Навчальному центрі ДСНС України у с.Мерефи Харківської області. Після закінчення навчання успішно працює у Бару. У вільний від роботи час вишиває та допомагає по господарству бабусі з дідусем.

Леся зазначає, що їй легко працюється в чоловічому колективі, адже чоловіки які обрали цю професію сильні, мужні та відважні і саме тому з ними спокійно.

«Свято відміняти не правильно. Весна асоціюється з жінкою, дівчиною, тому це свято має бути у дівчат».

Спілкувалась Інна ТКАЧУК

 <<<