Близько 300 тис. років тому – ранній палеоліт. На Поділлі з’являється древня людина. Первісна стоянка біля с. Лука-Врублівецька на березі Дністра.

IV-III тисячоліття до н.е. – поселення трипільської культури на східній околиці Бара, Ялтушкова, Ходак, Бригидівки.

ІІ тисячоліття до н.е. – могильник комарівської культури (доба бронзи) на південній околиці міста (с. Чемериси-Барські).

VI-V століття до н.е. – скіфське поселення на західній околиці міста.

ІХ-ХІІ – давньоруські пам’ятки на місці поселення уличів у Рові (с. Чемериси-Барські).

1362 – перемога військ Великого князівства Литовського при сприянні місцевого населення над татарами біля річки Снивода (поблизу Хмільника на Поділлі). Початок доби литовського правління.

1401 – перша документальна згадка про місто і замок Рів в грамоті Свидригайла, де був підпис Альберта Ровського, державця замку.

1410 – участь трьох подільських полків в Грюнвальдській битві об’єднаних сил слов’янства і прибалтійських народів проти німецьких рицарів.

1435 – Рів - власність Георгія Кунцовича.

1443 – Рів і Ялтушків стали власністю Стогнева Рея із Шумська.

1452, червень – татари спустошили Поділля і м.Рів, захопили старосту Стогнева Рея з дружиною та дітьми.

1456 – місто Рів стає власністю воєводи Андрія Одровонжа.

1537 – королева Бона Сфорца викупила місто у Станіслава Одровонжа і доручила старості Войцеху Старжеховському, підкоморію львівському, будувати замок на лівому березі р. Рів.

1538-1539 – побудова замку і міських укріплень.

1540-1552 – старостою був Бернард Претвич, якого назвали «мур краю Подільського» та увіковічили в приказці: «За пана Претвіца вольна от татар граніца».

1550 – осада Бара 5-тисячним загоном волохів, руйнування ними Ялтушкова, Маньковець, Бирлинець (Лісове).

1571-1588 – старостою був Микола Творовський з Бучача.

1577 – перед походом у Молдавію гетьман Іван Підкова був у Барі, спілкувався зі старостою барським.

1588-1612 – староста барський Станіслав Гольський при якому було засновано перший у цьому краї домініканський монастир.

1592 – місто Бар під теперішньою його назвою зображено на карті Польщі Вацлавом Гродецьким і Йоганом Буссемехером (Кельн).

1594 – повсталі козаки і селяни під проводом Северина Наливайка захопили місто і замок, провели тут козацьку раду.

1612-1620 – правління Станіслава Жолкевського, гетьмана і канцлера, першого з ряду гетьманів – старост барських. Ним засновано в Барі єзуїтський монастир у 1616 р. та колегіум, перший на Поділлі (за іншими джерелами - в 1635 р.)

1620, осінь – вторгнення на Поділля військ Буджацької орди.

1627, 12 листопада – 7 грудня - повстання на флагманській турецькій галері невільників, керованих Марком Якимовським з подільського міста Бар. Подвиг описав італієць Марко Томазо Марнавізіо у книзі, що вийшла друком у Римі під назвою «Реляція про взяття флагманської галери Олександрійської флотилії у порту Метелліно, при якому було звільнено 220 невільників-християн завдяки мужності капітана Марка Якимовського, невільника на цій самій галері».

1623-1646 – старостою був гетьман Станіслав Конецпольський, при якому французький інженер Боплан за своїм проектом перебудував Барську фортецю, руїни якої збереглися досі.

1622-1651 – роки життя Данила Нечая, брацлавського полковника (1648-1651), сподвижника Б.Хмельницького. За свідченням протоколу, «у цього Нечая люди з Бару, бо й сам він з Бару».

1630-1647 – перебування в Україні, переважно в Барі, французького військового інженера і картографа Гійома-Левассера де Боплана, який склав історично-топографічний «Опис України, або областей Королівства Польського, розташованих між кордоном Московії і Трансільванії». Крім Бара, він будував замки в Кодаку, Бродах, Кременчуці.

1634-1647 – у Барі пройшли дитячі роки та навчання в єзуїтському колегіумі Мирона Костіна (1633-1691), видатного молдавського політичного діяча і літописця.

1640-і роки – будівництво в Барі арсеналу інженером-архітектором Кшиштофом Арцишевським, автором аналогічних споруд у Мальборку, Луцьку, Варшаві, Львові, Кракові, Кодаку і Кам’янці-Подільському. Перебування в Барі з військом короля Яна-Казимира, великого коронного гетьмана, а згодом короля Яна ІІІ Собеського, ряду відомих політичних діячів Речі Посполитої.

1648-1654 – козацько-польські війни. Роки національної визвольної боротьби українського народу під проводом Богдана Хмельницького.

1648, 25-31 липня – штурм і взяття загонами Максима Кривоноса Барського замку. Створено Барський полк на чолі з П.Олександренком (Кішкою).

1649 – Барська козацька сотня у складі Брацлавського полку.

1651, лютий – у Барі перебував з військом Богдан Хмельницький, видав тут 16 лютого свій Універсал.

1652, червень; 1653, 2-3 (12-13) червня. В таборі під Баром Хмельницький підписав серію універсалів.

1653, 8 (18) листопада – з табору під Баром Богдан Хмельницький пише лист до послів московського царя у зв’язку з рішенням Земського собору прийняти Україну до складу Московії.

1655,15 (25) липня – з табору під Баром гетьман Богдан Хмельницький надіслав листа до волоського воєводи Костянтина Щербана про відправку посла.

1656 – відомий турецький мандрівник Евлія Челебі писав: «Камінний Бар - воістину сильна фортеця».

1658-1664 – Барське староство належало Івану Виговському.

1662, 24 січня – до підкоморія київського Стефанія Немерча відправлено листа сенатора і київського воєводи І. Виговського про виплату коштів на утримання Барського гарнізону.

1675, літо – наказний гетьман Остап (Євстафій) Гоголь (Яновський) разом з польськими військами вступив у боротьбу з турками за визволення Поділля і Брацлавщини. З Гоголів-Яновських походять український письменник Василь Гоголь та його син, український і російський письменник Микола Гоголь. На захід від Бара (близько 30 км.) і тепер є село Гоголі, яке (за переказами) пов’язане з корінням роду Гоголів-Яновських.

1671, серпень – похід польського війська з-під Кам’янця до Бара, описаний в «Щоденнику» німця Ульріха фон Вердума: «Бар раніше … багате і людне місто, а тепер воно майже повністю спустошене».

1686, 6 травня – «Трактат про вічний мир» між Польщею і Туреччиною, за яким Поділля залишилось під протекторатом султанської Туреччини.

1702, листопад – повстання під керівництвом Семена Палія, повстанці захопили Бар.

1713-1785 – роки життя Івана Григоровича-Барського – українського архітектора, одного з основоположників українського бароко, рідного брата мандрівника Василя Григоровича-Барського.

1768, 29 лютого – проголошено Барську конфедерацію. Початок військової кар’єри національного героя Польщі, оборонця Ченстохови, Казимира Пулавського, згодом, після поразки конфедератів, генерала кавалерії у боротьбі за незалежність США, національного героя США.

1768, червень-серпень – розгром польськими і російськими військами гайдамацьких загонів.

1787 – завершено будівництво нового приміщення Барського монастиря і колегіуму та освячено їх львівським єпископом Петром Белянським.

1793, 13 квітня – указ про утворення Ізяславської і Брацлавської губернії, а також Кам’янецької області, в складі якої Бар був повітовим містом.

1803 – на базі школи отців-василіан відкрито повітове училище.

1806, 19 червня – указ Олександра І про підтвердження привілею раніше дарованого місту Бар.

1812, липень-вересень – формування на Поділлі полку бузьких козаків для боротьби з військами Наполеона.

1821-1825 – участь подолян О.П. Юшневського (1786-1844), О.Й. Корнілова (1800-1834) та П.Х. Дунцова-Вигодовського (1862-1881) у керівництві декабристським рухом на Поділлі.

1828-1869 – роки життя польського поета Генрика Яблонського, який писав твори й українською мовою та підписувався псевдонімом «Генрик з Бара».

1831, 19 лютого – у м. Барі відбувся з’їзд Конспіративних організацій Правобережної України, який заснував польське «Патріотичне товариство» й обрав комітет по підготовці повстання.

1837 – монастир у м. Бар стає Свято-Покровським православним чоловічим.

1846 – в с. Чемериси-Волоські (тепер с.Журавлівка Барського району) народився диригент і композитор Тадей Денисович Ганицький. Згодом керував музичною школою в м. Лодзь.

1871 – збудовано Ялтушківський цукровий завод.

1874-1875 – у Барі проживав разом з батьками і закінчив тут початкову школу майбутній український письменник Михайло Коцюбинський (1864-1913).

1891, літо – Бар відвідав М. Грушевський (1866-1934), який збирав матеріали для своєї магістерської дисертації «Барське староство. Історичні нариси XV-XVIII ст.», потім він став визначним українським істориком та лідером національного руху, першим президентом України.

1896-1969 – роки життя відомого українського математика О.Смогоржевського, який народився в с. Лісові Бирлинці (тепер с. Лісове) Барського району. Він є нащадком роду митрополита Ясона Смогоржевського (1786-1788).

1900 – Барський цукровий завод видав першу продукцію.

1905, літо – страйки сільськогосподарських робітників в селах Верхівка, Войнашівка, Гулі, Комарівці, Матейків, Мартинівка, Митки, Підлісний Ялтушків, Степанки, Супівка, Хутір-Чемериський, Примощаниця.

1913-1922 – в реальному училищі, а потім у профшколі, утвореній на базі училища, навчався Юрій Делімарський (1904-1990), який став академіком-хіміком, директором науково-дослідного інституту загальної і неорганічної хімії у м.Києві.

1913, 30 серпня – народився в с.Попівка (тепер с.Широке, на схід від Бара) один із найсильніших борців-важковаговиків 40-60 років, чемпіон світу 1955 р., чемпіон СРСР 1944,45,47,49 рр. Олександр Мазур. Помер у грудні 2006 року в Москві.

1914, 10 серпня-13 вересня – Галицька битва. Взяття російськими військами Східної Галичини. В Барі розміщаються тилові служби VII російської армії.

1917 – масові селянські виступи проти поміщиків «експропріація експропріаторів».

1918, 19 серпня – збройне повстання в містечку Ялтушкові проти австро-угорських окупантів. Загинуло близько 50 повстанців, спалено 300 будинків у Ялтушкові і Слободі Ялтушківській.

1918-1919 – Барська міська управа випустила 27 різновидів розмінних білетів номінальною вартістю в 1,3,5,10 рублів.

1919 – проживання в м.Барі та с.Верхівці сім’ї Ісидори Борисової (Косач), молодшої сестри поетеси Лесі Українки.

1919, березень – бій біля Бара між Запорізьким корпусом УНР і військами більшовиків.

1919, жовтень-листопад – масові захворювання на тиф галицьких стрільців, що перебували на Поділлі. «Щоденник командування УГА» свідчить, що лежали хворими на тиф у Барі – 2500, в Ялтушкові – 200, в Маньківцях – 150 вояків.

1920, 24 червня – бій біля Бара між більшовицькими і польськими військами.

1920, 8 листопада – в Ялтушкові розмістився штаб Симона Петлюри.

1923 – у місті відновили роботу цукровий завод, 12 дрібних майстерень, 4 цегельні, млин і друкарня.

1925, 1 серпня – в газеті «Вісті ВУЦВК і Харківського губкому» надруковано кореспонденцію про досвід роботи сільськогосподарського колективу «Згода» с.Верхівки.

1929 – початок масової насильницької колективізації селянських господарств.

1932-1933 – навмисне створений голод, метою якого були терор і помста непокірному українському народові. Лише за півроку в с. Польовому померло – 200, а в Копайгороді – 273 особи. Геноцид проти українського народу.

1937-1938 – «єжовщина» - планове винищення «простих радянських людей» і не тільки. Масові безпідставні репресії проти римо-католиків, етнічних поляків, яких звинувачували в участі в міфічних «боювках». Лише у Вінниці влітку 1943 року міжнародні комісії дослідили 95 могил, в яких виявлено 9439 осіб, замордованих режимом.

1941, 22 червня – напад фашистської Німеччини та її сателітів на Радянський Союз.

1941, осінь – в Ялтушкові почала діяти підпільна група на чолі з інженером цукрозаводу Володимиром Семеновичем Баносом (1908-1944).

1942, лютий-липень – в Барі створено підпільну організацію під керівництвом бухгалтера Барського машзаводу Л.Л. Гуменного, в Ялтушкові – під керівництвом директора місцевої школи І.М. Щербацького та в с. Верхівці – під керівництвом голови колгоспу П.М. Кривди.

1943 – підпільники А. Абрамович, У. Кухар, В. Ткачук знищили ворожий двомоторний літак, який зробив посадку біля с.Васютинці, а Я. Богданов, А. Хамзін, Р. Якупов підпалили залізничний міст біля залізничної станції Бар.

1944, 9 січня-17 березня – другий рейд партизанського з’єднання Мельника-Бурченка разом із партизанською бригадою В. Нижника через 27 районів Поділля.

1943, 28 грудня – 1944, 26 березня – визволення Вінниччини військами 1-го Українського фронту (командуючий Г.К. Жуков) та 2-го Українського фронту (командуючий І.С. Конєв), їх підтримували 2-а і 5-а повітряні армії, 6-а, 2-а і 5-а гвардійські танкові армії.

1944, 19-26 березня – війська 18-ї, 38-ї, 40-ї армій вели бої за визволення району від фашистських загарбників. У цих боях загинуло 1186 наших бійців, які захороненні в братських могилах м. Бара, сіл Ялтушкова, Підлісного-Ялтушкова, Журавлівки, Матейкова та смт. Копайгорода.

1944, 24 березня – в бою за визволення с. Мигалівці загинув російський поет Володимир Кудрін.

1944, 28 жовтня – завершено визволення України від фашистів.

1945 – барчанин О.Д.Война брав участь у складі української делегації на чолі з Д.Мануїльським у підготовці та створенні ООН.

1946-1947 – повоєнний голод. В червні-липні поширилося повсюдне зрізування колосків (гоління) на колгоспних нивах. У Барському районі за це притягнуто до кримінальної відповідальності 57 осіб, у Копайгородському районі – 39. В основному це були жінки – вдови фронтовиків з дітьми. Наприклад, одна з таких типових «злочинниць» (с.Кошаринці) після голодної смерті одного з синів, щоб врятувати інших дітей, потрапила в тюрму за жменю зрізаних колосків.

1957 – у Вінниці і районах області відбулися перші фестивалі молоді, в яких взяли участь тисячі обдарованих юнаків і дівчат: співаків, декламаторів, танцюристів.

1957-1993 – в Барі працювала школа-інтернат. Тепер це загальноосвітня школа №4, де в 1991 році створено краєзнавчий музей.

1976-1990 – будівництво трьох ліній газопроводу високого тиску (діаметр 1410 мм): Оренбург – західний кордон, Уренгой-Помари-Ужгород, «Дружба» - за участю німецьких, чеських, польських та італійських будівельників. Особливий підйом розвитку соціальної сфери (будівництво житла, дитячих установ, доріг, водозабірних станцій).

1991, 6 грудня – створено Збройні сили України, в яких служили уродженці Бара та його околиць: командуючий військово-морськими силами України – адмірал Михайло Єжель ( 1952 р.н., с.Слобода Ялтушківська), начальник штабу Західного оперативного командування – генерал Віктор Тютюнников (1949 р.н., м.Бар), командири військових з’єднань – генерали Микола Цицюрський (1954 р.н., м.Бар), Володимир Рябоконь (1951 р.н. с.Кошаринці)., Ф.Ю.Пастушок (с.Кошаринці), В.В.Чорний (с.Мартинівка), С.Є.Чернілевський (с.Гришки), В.І.Стефанишин (с.Войнашівка), М.М.Йолтуховський (с.Явтухи).

2000, грудень – затверджено герб і прапор територіальної громади міста (автор ідеї Микола Йолтуховський).

2001, липень – засновано міську газету «Барчани» (перший редактор – С.П.Навроцький).

2001, 21 серпня – у зв’язку з 600-річчям міста відкрито пам’ятник Михайлу Грушевському (скульптор М. Площанський).

2004 – розпочала свою роботу міська студія кабельного телебачення (перший директор – В.Ф.Масний).

2004, серпень – міжнародна конференція пам’яті Віктора Буняковського у зв’язку з 200-річчям від дня його народження, відбулася в Києві, Вінниці і Барі.

2004, 28 вересня – науково-практична конференція «Грушевський і Бар» , проведена на базі Барського гуманітарно-педагогічного коледжу імені Михайла Грушевського.

2005, 29 вересня – І Міжрегіональна науково-практична конференція «Історична та літературна спадщина М. Грушевського», відкриття куточка-музею М.С. Грушевського в Барському гуманітарно-педагогічному коледжі імені Михайла Грушевського.

2006, липень – заснована газета громадянської підтримки Барського району «Подоляни».

2006, грудень – створено громадську організацію «Барське земляцтво»

2007, 27 жовтня – відзначення 100-літнього ювілею ЗОШ №4 м.Бара.

2008, 17 травня – Перша Міжнародна науково-практична конференція «Бар. Барська земля – крізь призму століть».

2008, 10 червня – Засідання бібліотечного клубу «Національні святині» в м. Києві на тему «Історія малих міст України: місто Бар Вінницької області».

2007-2011 – археологічні дослідження Барської фортеці під керівництвом старшого наукового співробітника Інституту археології Національної Академії Наук України Лариси Виноградської.