Карта інвестиційної привабливості
Ми в соцiальних мережах
Погода в місті
При зверненні до міської ради, чи було вирішено Ваше питання?
Так
Ні
Проголосувало: 48
Визначні події в історії міста
БАР: ВІД НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО СУЧАСНОСТІ

Близько 300 тис. років тому – ранній палеоліт. На Поділлі з’являється древня людина. Первісна стоянка біля с. Лука-Врублівецька на березі Дністра.

IV-III тисячоліття до н.е. – поселення трипільської культури на східній околиці Бара, Ялтушкова, Ходак, Бригидівки.

ІІ тисячоліття до н.е. – могильник комарівської культури (доба бронзи) на південній околиці міста (с. Чемериси-Барські).

VI-V століття до н.е. – скіфське поселення на західній околиці міста.

ІІ-V століття н.е. – поселення черняхівської культури в західній частині міста (Капцанівка) та уздовж лівого берега річки Рів (поселення Гайове і Гармаки).

ІХ-ХІІ – давньоруські пам’ятки на місці поселення уличів у Рові (с. Чемериси-Барські).

1362 – перемога військ Великого князівства Литовського при сприянні місцевого населення над татарами біля річки Снивода (поблизу Хмільника на Поділлі). Початок доби литовського правління.

1363 – наш край згадується в літописі під назвою «Поділля».

1401 – перша документальна згадка про місто і замок Рів в грамоті Свидригайла, де був підпис Альберта Ровського, державця замку.

1410 – участь трьох подільських полків в Грюнвальдській битві об’єднаних сил слов’янства і прибалтійських народів проти німецьких рицарів.

1434 – створення Подільського воєводства.

1435 – Рів - власність Георгія Кунцовича.

1443 – Рів і Ялтушків стали власністю Стогнева Рея із Шумська.

1449 – початок доби польського правління в нашому краї.

1452, червень – татари спустошили Поділля і м.Рів, захопили старосту Стогнева Рея з дружиною та дітьми.

1456 – місто Рів стає власністю воєводи Андрія Одровонжа.

1533, липень – королева Бона Сфорца разом з сином, майбутнім королем Сигизмундом Августом відвідала наш край і облюбувала місце для будівництва замку.

1537 – королева Бона Сфорца викупила місто у Станіслава Одровонжа і доручила старості Войцеху Старжеховському, підкоморію львівському, будувати замок на лівому березі р. Рів.

1538-1539 – побудова замку і міських укріплень.

1540 – новий замок одержав ім’я Бар за назвою родового італійського князівства Бони – Барі. Місту надано Магдебурзьке право, тут поселилися вірменські та єврейські купці. Місто одержало герб із зображенням букв «B.S.» - за ім’ям королеви. Перша згадка про місто під попередньою назвою Рів на географічній карті Польщі та Угорщини (Бернард Ваповскі, Себастіан Мюнстер-Базель, Швейцарія).

1540-1552 – старостою був Бернард Претвич, якого назвали «мур краю Подільського» та увіковічили в приказці: «За пана Претвіца вольна от татар граніца».

1550 – осада Бара 5-тисячним загоном волохів, руйнування ними Ялтушкова, Маньковець, Бирлинець (Лісове).

1553-1571 – правління Мартина Герборта, старости, за якого відбувалась побудова нового кам’яного замку. На честь Мартина Герборта назва село Мартинівка, де була старостинська пасіка, склодувня, гута. Тут заготовлялася деревина для виробництва паперу.

1571-1588 – старостою був Микола Творовський з Бучача.

1577 – перед походом у Молдавію гетьман Іван Підкова був у Барі, спілкувався зі старостою барським.

1588-1612 – староста барський Станіслав Гольський при якому було засновано перший у цьому краї домініканський монастир.

1592 – місто Бар під теперішньою його назвою зображено на карті Польщі Вацлавом Гродецьким і Йоганом Буссемехером (Кельн).

1594 – повсталі козаки і селяни під проводом Северина Наливайка захопили місто і замок, провели тут козацьку раду.

1612-1620 – правління Станіслава Жолкевського, гетьмана і канцлера, першого з ряду гетьманів – старост барських. Ним засновано в Барі єзуїтський монастир у 1616 р. та колегіум, перший на Поділлі (за іншими джерелами - в 1635 р.)

1620, осінь – вторгнення на Поділля військ Буджацької орди.

1627, 12 листопада – 7 грудня - повстання на флагманській турецькій галері невільників, керованих Марком Якимовським з подільського міста Бар. Подвиг описав італієць Марко Томазо Марнавізіо у книзі, що вийшла друком у Римі під назвою «Реляція про взяття флагманської галери Олександрійської флотилії у порту Метелліно, при якому було звільнено 220 невільників-християн завдяки мужності капітана Марка Якимовського, невільника на цій самій галері».

1623-1646 – старостою був гетьман Станіслав Конецпольський, при якому французький інженер Боплан за своїм проектом перебудував Барську фортецю, руїни якої збереглися досі.

1622-1651 – роки життя Данила Нечая, брацлавського полковника (1648-1651), сподвижника Б.Хмельницького. За свідченням протоколу, «у цього Нечая люди з Бару, бо й сам він з Бару».

1630-1647 – перебування в Україні, переважно в Барі, французького військового інженера і картографа Гійома-Левассера де Боплана, який склав історично-топографічний «Опис України, або областей Королівства Польського, розташованих між кордоном Московії і Трансільванії». Крім Бара, він будував замки в Кодаку, Бродах, Кременчуці.

1634-1647 – у Барі пройшли дитячі роки та навчання в єзуїтському колегіумі Мирона Костіна (1633-1691), видатного молдавського політичного діяча і літописця.

1640-і роки – будівництво в Барі арсеналу інженером-архітектором Кшиштофом Арцишевським, автором аналогічних споруд у Мальборку, Луцьку, Варшаві, Львові, Кракові, Кодаку і Кам’янці-Подільському. Перебування в Барі з військом короля Яна-Казимира, великого коронного гетьмана, а згодом короля Яна ІІІ Собеського, ряду відомих політичних діячів Речі Посполитої.

1648-1654 – козацько-польські війни. Роки національної визвольної боротьби українського народу під проводом Богдана Хмельницького.

1648, 25-31 липня – штурм і взяття загонами Максима Кривоноса Барського замку. Створено Барський полк на чолі з П.Олександренком (Кішкою).

1649 – Барська козацька сотня у складі Брацлавського полку.

1651, лютий – у Барі перебував з військом Богдан Хмельницький, видав тут 16 лютого свій Універсал.

1652, червень; 1653, 2-3 (12-13) червня. В таборі під Баром Хмельницький підписав серію універсалів.

1653, вересень – під Бар прибули головні сили Війська Запорізького на чолі з гетьманом Богданом Хмельницьким.

1653, 8 (18) листопада – з табору під Баром Богдан Хмельницький пише лист до послів московського царя у зв’язку з рішенням Земського собору прийняти Україну до складу Московії.

1655, 26 червня (6 липня) – в таборі під Баром Богдан Хмельницький видав Універсал на землеволодіння Якиму Сомкові.

1655,15 (25) липня – з табору під Баром гетьман Богдан Хмельницький надіслав листа до волоського воєводи Костянтина Щербана про відправку посла.

1655 – запис про нагородження барського аптекаря Гааза, приватна аптека якого була відкрита кілька років до того при цеху хірургів Барського гарнізону.

1656 – відомий турецький мандрівник Евлія Челебі писав: «Камінний Бар - воістину сильна фортеця».

1658-1664 – Барське староство належало Івану Виговському.

1659, 11 грудня – лист гетьмана Івана Виговського до польського короля про осаду Барського та Меджибозького замку бунтівниками.

1662, 24 січня – до підкоморія київського Стефанія Немерча відправлено листа сенатора і київського воєводи І. Виговського про виплату коштів на утримання Барського гарнізону.

1663 – початок повстання в Барі козаків Подільського полку під проводом полковника Остапа Гоголя проти гетьмана Павла Тетері.

1675, літо – наказний гетьман Остап (Євстафій) Гоголь (Яновський) разом з польськими військами вступив у боротьбу з турками за визволення Поділля і Брацлавщини. З Гоголів-Яновських походять український письменник Василь Гоголь та його син, український і російський письменник Микола Гоголь. На захід від Бара (близько 30 км.) і тепер є село Гоголі, яке (за переказами) пов’язане з корінням роду Гоголів-Яновських.

1671-1672 – польсько-турецька війна за Правобережну Україну.

1671, серпень – похід польського війська з-під Кам’янця до Бара, описаний в «Щоденнику» німця Ульріха фон Вердума: «Бар раніше … багате і людне місто, а тепер воно майже повністю спустошене».

1672, 18 жовтня – Бучацький мирний договір між Польщею і Туреччиною, за яким Поділля відійшло під владу турків «Паша кам’янецький … свою старшину турецьку з військами поставив у Бару, Меджибожі і інших».

1686, 6 травня – «Трактат про вічний мир» між Польщею і Туреччиною, за яким Поділля залишилось під протекторатом султанської Туреччини.

1699, 16 січня – Карловицький мирний договір між Польщею і Туреччиною, за яким Поділля повернуто у склад Речі Посполитої. Кінець турецького панування в Барі.

1702, листопад – повстання під керівництвом Семена Палія, повстанці захопили Бар.

1711, травень-червень – Прутський похід російської армії на чолі з царем Петром І проти Туреччини. Лист царя своїм сподвижникам від 6 червня з Бара.

1713-1785 – роки життя Івана Григоровича-Барського – українського архітектора, одного з основоположників українського бароко, рідного брата мандрівника Василя Григоровича-Барського.

1757 – завершено спорудження Свято-Успенської церкви у Барі.

1768, 29 лютого – проголошено Барську конфедерацію. Початок військової кар’єри національного героя Польщі, оборонця Ченстохови, Казимира Пулавського, згодом, після поразки конфедератів, генерала кавалерії у боротьбі за незалежність США, національного героя США.

1768, травень – початок Коліївщини – повстання гайдамацьких загонів.

1768, червень-серпень – розгром польськими і російськими військами гайдамацьких загонів.

1787 – завершено будівництво нового приміщення Барського монастиря і колегіуму та освячено їх львівським єпископом Петром Белянським.

1793, 27 березня – другий поділ Польщі. Маніфест Катерини ІІ про включення Правобережної України до складу Російської держави.

1793, 13 квітня – указ про утворення Ізяславської і Брацлавської губернії, а також Кам’янецької області, в складі якої Бар був повітовим містом.

1795, 1 травня – утворення Брацлавської, Волинської і Подільської губерній. Бар стає заштатним містом Могилівського повіту, а села колишнього Барського староства увійшли до складу Літинського, Летичівського і Могилівського повітів.

1803 – на базі школи отців-василіан відкрито повітове училище.

1804, 16 (4) грудня – у сім’ї підполковника уланського полку, що квартирував у Барі, народився Віктор Якович Буняковський, у майбутньому - визначний математик, віце-президент Петербурзької академії наук. Помер у Санкт-Петербурзі в 1889 році.

1806, 19 червня – указ Олександра І про підтвердження привілею раніше дарованого місту Бар.

1811 – спорудження костьолу святого Миколая; перебудований у стилі неоготики в 1906 р. Тепер носить ім’я святої Анни.

1812, липень-вересень – формування на Поділлі полку бузьких козаків для боротьби з військами Наполеона.

1813-1835 – антикріпосницький рух на Поділлі під керівництвом У.Кармалюка (1787-1835), який жив у селі Головчинцях Барського староства (тепер Кармелюкове Жмеринського району).

1821-1825 – участь подолян О.П. Юшневського (1786-1844), О.Й. Корнілова (1800-1834) та П.Х. Дунцова-Вигодовського (1862-1881) у керівництві декабристським рухом на Поділлі.

1825-1830 – наш край (с. Верхівка, м Бар) періодично відвідував польський поет-демократ Юліуш Словацький.

1828-1869 – роки життя польського поета Генрика Яблонського, який писав твори й українською мовою та підписувався псевдонімом «Генрик з Бара».

1829 – перша згадка у відомостях Свято-Успенської церкви Бара про общину росіян-старообрядців (17 сімей), що поселилися в передмісті (с. Балки).

1831, 19 лютого – у м. Барі відбувся з’їзд Конспіративних організацій Правобережної України, який заснував польське «Патріотичне товариство» й обрав комітет по підготовці повстання.

1831, 2 травня – в бою під Дашевим (тепер Іллінецький район) зазнав поразки семитисячний загін повстанців-поляків Київської і Подільської губернії (командир - генерал Колиско).

1837 – монастир у м. Бар стає Свято-Покровським православним чоловічим.

1847-1860 – при монастирі працювало переведене з Привороття (поблизу Кам’янця) Барське духовне училище, яке потім перевели в Кам’янець-Подільський.

1846 – в с. Чемериси-Волоські (тепер с.Журавлівка Барського району) народився диригент і композитор Тадей Денисович Ганицький. Згодом керував музичною школою в м. Лодзь.

1865 – збудовано Барський винокурний завод (тепер спирто-дріжджовий комбінат).

1871 – збудовано Ялтушківський цукровий завод.

1874-1875 – у Барі проживав разом з батьками і закінчив тут початкову школу майбутній український письменник Михайло Коцюбинський (1864-1913).

1870-1892 – спорудження в нашому краї залізничних ліній Жмеринка-Волочиськ і Жмеринка-Могилів-Подільський.

1891, літо – Бар відвідав М. Грушевський (1866-1934), який збирав матеріали для своєї магістерської дисертації «Барське староство. Історичні нариси XV-XVIII ст.», потім він став визначним українським істориком та лідером національного руху, першим президентом України.

ХІХ – початок ХХ ст. - бурхливий розвиток у Барі художнього гончарного промислу, зразки якого й досі є у фондах музеїв Львова, Києва, Полтави, Санкт-Петербурга. Письмова згадка про цех гончарів з Бара відноситься до XVI століття.

1896-1969 – роки життя відомого українського математика О.Смогоржевського, який народився в с. Лісові Бирлинці (тепер с. Лісове) Барського району. Він є нащадком роду митрополита Ясона Смогоржевського (1786-1788).

90-ті роки ХІХ ст. - спорудження чавуноливарного заводу на хуторі поблизу Луки-Барської німцем Герхнером. У 1932 завод перевезено в Бар і на його базі створено Барський машинобудівний завод.

1900 – Барський цукровий завод видав першу продукцію.

1905, травень – страйк робітників Барської та Ялтушківської цукроварень.

1905, літо – страйки сільськогосподарських робітників в селах Верхівка, Войнашівка, Гулі, Комарівці, Матейків, Мартинівка, Митки, Підлісний Ялтушків, Степанки, Супівка, Хутір-Чемериський, Примощаниця.

1907-1920 – роки діяльності Барського реального училища (теперішнє приміщення середньої школи №4). Перший випуск відбувся в 1912 р.

1913-1922 – в реальному училищі, а потім у профшколі, утвореній на базі училища, навчався Юрій Делімарський (1904-1990), який став академіком-хіміком, директором науково-дослідного інституту загальної і неорганічної хімії у м.Києві.

1913, 30 серпня – народився в с.Попівка (тепер с.Широке, на схід від Бара) один із найсильніших борців-важковаговиків 40-60 років, чемпіон світу 1955 р., чемпіон СРСР 1944,45,47,49 рр. Олександр Мазур. Помер у грудні 2006 року в Москві.

1914, 4 серпня – у Львові політичними емігрантами з Наддніпрянської України створено Союз визволення України, який першим проголосив своєю метою утворення самостійної української держави. Одним з головних діячів Союзу був подолянин Олександр Скоропис-Йолтуховський (1880-1950), у 1918-1920 – губернський комісар, староста України на Холмщині, Підляшші і Західній Волині. З 1920 р. жив у Берліні, де був засновником Українського наукового інституту. В 1945 році інтернований у Сибір, де помер у засланні.

1914, 10 серпня-13 вересня – Галицька битва. Взяття російськими військами Східної Галичини. В Барі розміщаються тилові служби VII російської армії.

1916-1918 – роки революційної діяльності Миколи Врублевського (1897-1917). У листопаді 1917 року – голова Барського військревкому. З березня 1918 – секретар народної освіти і міжнаціональних справ Української робітничо-селянської республіки, потім член Бюро для керівництва повстанською боротьбою в тилу австро-німецьких військ. Загинув у Києві, могила - у передмісті Бара, с.Балки. Пам’ятник йому відкрито в Барі 1 листопада 1986 року.

1917 – масові селянські виступи проти поміщиків «експропріація експропріаторів».

1918, 27 січня – підписання в м. Барі представниками Центральної ради договору, після чого в Україну прибули війська Німеччини й Австро-Угорщини.

1918, 19 серпня – збройне повстання в містечку Ялтушкові проти австро-угорських окупантів. Загинуло близько 50 повстанців, спалено 300 будинків у Ялтушкові і Слободі Ялтушківській.

1918, 15 листопада – нарада підпільників м.Бара про організацію партизанського загону, який очолив учитель Павло Горбатий.

1918-1919 – Барська міська управа випустила 27 різновидів розмінних білетів номінальною вартістю в 1,3,5,10 рублів.

1919 – проживання в м.Барі та с.Верхівці сім’ї Ісидори Борисової (Косач), молодшої сестри поетеси Лесі Українки.

1919, березень – бій біля Бара між Запорізьким корпусом УНР і військами більшовиків.

1919, літо – в Барі перебувала Головна Команда Української Галицької Армії.

1919, жовтень-листопад – масові захворювання на тиф галицьких стрільців, що перебували на Поділлі. «Щоденник командування УГА» свідчить, що лежали хворими на тиф у Барі – 2500, в Ялтушкові – 200, в Маньківцях – 150 вояків.

1920, 24 червня – бій біля Бара між більшовицькими і польськими військами.

1920, листопад – в місті встановлено Радянську владу.

1920, 8 листопада – в Ялтушкові розмістився штаб Симона Петлюри.

1923, 7 березня – постановою уряду України був утворений Барський район із сіл частини Чемерисо-Волоської, Межирівської, Вівсяницької, Женишковецької, Кошаринецької і Мар’янівської волостей. Цією ж постановою були утворені Копайгородський і Ялтушківський райони. Ялтушківський район ліквідовано і приєднано до Барського 3 лютого 1931 року, а Копайгородський – 10 вересня 1959 року. Указом Верховної Ради УРСР 25 червня 1959 року до складу Барського району передані із Деражнянського району села Васютинці і Лука-Барська.

1923 – у місті відновили роботу цукровий завод, 12 дрібних майстерень, 4 цегельні, млин і друкарня.

1925 – проведено першу реконструкцію спиртового заводу.

1925, 1 серпня – в газеті «Вісті ВУЦВК і Харківського губкому» надруковано кореспонденцію про досвід роботи сільськогосподарського колективу «Згода» с.Верхівки.

1929 – початок масової насильницької колективізації селянських господарств.

1930-1932 – масові репресії проти власників господарств з висилкою за межі області, в Сибір і Карелію (знищення куркуля як класу).

1932-1933 – навмисне створений голод, метою якого були терор і помста непокірному українському народові. Лише за півроку в с. Польовому померло – 200, а в Копайгороді – 273 особи. Геноцид проти українського народу.

1936-2006 – роки життя Анатолія Панасовича Гарматюка, автора багатьох книг гумору і сатири. лауреата премій ім.С.Олійника (1985), ім.М.Годованця (1990) та ім.С.Руданського (1994). Народився в с. Мигалівці, помер у м.Вінниця.

1937-1938 – «єжовщина» - планове винищення «простих радянських людей» і не тільки. Масові безпідставні репресії проти римо-католиків, етнічних поляків, яких звинувачували в участі в міфічних «боювках». Лише у Вінниці влітку 1943 року міжнародні комісії дослідили 95 могил, в яких виявлено 9439 осіб, замордованих режимом.

1939-1941 – «ліквідація ліквідаторів», згортання великого терору. У Вінницькій області з 122-х вищих офіцерів НКВС тільки 21 залишився на своїй посаді.

1941, 22 червня – напад фашистської Німеччини та її сателітів на Радянський Союз.

1941, 16 липня – війська фашистської Німеччини окупували Бар.

1941, осінь – в Ялтушкові почала діяти підпільна група на чолі з інженером цукрозаводу Володимиром Семеновичем Баносом (1908-1944).

1941 – льотчик Павло Дем’янчук із Копайгорода під Калугою знищив німецького «Мессершмітта» і таранив «Хейнкель-111».

1942, лютий-липень – в Барі створено підпільну організацію під керівництвом бухгалтера Барського машзаводу Л.Л. Гуменного, в Ялтушкові – під керівництвом директора місцевої школи І.М. Щербацького та в с. Верхівці – під керівництвом голови колгоспу П.М. Кривди.

1943 – підпільники А. Абрамович, У. Кухар, В. Ткачук знищили ворожий двомоторний літак, який зробив посадку біля с.Васютинці, а Я. Богданов, А. Хамзін, Р. Якупов підпалили залізничний міст біля залізничної станції Бар.

1942-1943 – фашисти розстріляли і замучили в Барі 6700 осіб, з них 28 підпільників, в Балках (румунський концтабір) – 720, у Верхівці – 37, у Чемерисах-Волоських (тепер с.Журавлівка) – 13. У німецьку неволю відправлено: з Бара – 1200, з Балок – 26, з Біличина – 105, з Гармак – 143, з Козарівки – 41, зі Шпирок – 50, з Чемерис-Волоських – 115 жителів.
1943, 19 червня-початок серпня – перший рейд Вінницького партизанського з’єднання (командир Я.І. Мельник) по Поділлю. Проведено 16 боїв, пройдено 1500 км.

1944, 9 січня-17 березня – другий рейд партизанського з’єднання Мельника-Бурченка разом із партизанською бригадою В. Нижника через 27 районів Поділля.

1944, 11 січня – розстріл фашистами в м. Жмеринка учителів-підпільників Миколи Гринника, Анатолія Фальборка, Костянтина Андріяша, які керували підпільними групами в селах Примощаниця, Мартинівка і Митки, та підпільниць Марії Загребельної і Тамари Сілецької. Всього за роки війни на Вінниччині діяло 6 партизанських з’єднань, 10 партизанських загонів та окремі партизанські групи, до складу яких входило 19,3 тис. бійців. Месники знищили 34 тис. ворогів, пустили під укіс 265 ешелонів із живою силою і технікою ворога, висадили в повітря 369 залізничних і шосейних мостів, знищили понад 1500 автомашин, велику кількість зброї, врятували від вивезення до Німеччини десятки тисяч громадян області.

1943, 28 грудня – 1944, 26 березня – визволення Вінниччини військами 1-го Українського фронту (командуючий Г.К. Жуков) та 2-го Українського фронту (командуючий І.С. Конєв), їх підтримували 2-а і 5-а повітряні армії, 6-а, 2-а і 5-а гвардійські танкові армії.

1944, 20 лютого – партизани зайняли села Матійків, Трудолюбівку і Павлівку, паралізували залізницю Жмеринка – Могилів-Подільський.

1944, 19-26 березня – війська 18-ї, 38-ї, 40-ї армій вели бої за визволення району від фашистських загарбників. У цих боях загинуло 1186 наших бійців, які захороненні в братських могилах м. Бара, сіл Ялтушкова, Підлісного-Ялтушкова, Журавлівки, Матейкова та смт. Копайгорода.

1944, 25 березня – частини 305-ї стрілецької дивізії (командир - полковник О.Ф. Васильєв), 74-го стрілецького корпусу 38-ї армії оволоділи Баром. На шосе від Івановець до Бара (5 км) було захоплено близько 1000 ворожих автомашин, які відступали сюди з Вінниці. «Славно ви попрацювали тут, під Баром …» - сказав потім маршал Г.К. Жуков командуючому армією К.С. Москаленку.

1944, 24 березня – в бою за визволення с. Мигалівці загинув російський поет Володимир Кудрін.

1944, 11 липня – в бою біля с. Антабалга (Литва) здійснив свій подвиг уродженець села Буцні, старшина Микола Медвецький, якому посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

1944, 28 жовтня – завершено визволення України від фашистів.

1945, 8 травня – капітуляція фашистської Німеччини. 14000 жителів Барського району брали участь у війні. Майже половина з них полягла. Відзначені званнями Героя Радянського Союзу М.В. Медвецький, О.І. Якимук, О.О. Щербаков. Повними кавалерами орденів Слави стали Ф.А. Вітомський, Г.П. Грабовляк, П.С. Ляховський, М.В. Савчук.

1945 – барчанин О.Д.Война брав участь у складі української делегації на чолі з Д.Мануїльським у підготовці та створенні ООН.

1945-1946 – відбудова народного господарства. Військові команди вивезли з Вінниччини до 31 грудня 131727 тонн зерна, а потім ще продовжували «викачку хліба», що призвело до голоду.

1946-1947 – повоєнний голод. В червні-липні поширилося повсюдне зрізування колосків (гоління) на колгоспних нивах. У Барському районі за це притягнуто до кримінальної відповідальності 57 осіб, у Копайгородському районі – 39. В основному це були жінки – вдови фронтовиків з дітьми. Наприклад, одна з таких типових «злочинниць» (с.Кошаринці) після голодної смерті одного з синів, щоб врятувати інших дітей, потрапила в тюрму за жменю зрізаних колосків.

1951, 6 січня – у Вінниці відкрито виставку робіт майстрів народної творчості, на якій представлено понад 300 зразків. Жителька Бара Віра Семенівна Бичкова (1899-1990) 31 раз брала участь у наступних виставках. Їй одній із перших в Україні в 1960 році присвоєно звання «Заслужений майстер народної творчості УРСР». Її пензлем створено понад дві сотні натюрмортів і пейзажів, а різцем – кілька десятків барельєфів, горельєфів та скульптур із дерева і гіпсу.

1957 – у Вінниці і районах області відбулися перші фестивалі молоді, в яких взяли участь тисячі обдарованих юнаків і дівчат: співаків, декламаторів, танцюристів.

1957-1993 – в Барі працювала школа-інтернат. Тепер це загальноосвітня школа №4, де в 1991 році створено краєзнавчий музей.

1969 – відкриття Барського автомобільно-дорожьного технікуму.

1976-1990 – будівництво трьох ліній газопроводу високого тиску (діаметр 1410 мм): Оренбург – західний кордон, Уренгой-Помари-Ужгород, «Дружба» - за участю німецьких, чеських, польських та італійських будівельників. Особливий підйом розвитку соціальної сфери (будівництво житла, дитячих установ, доріг, водозабірних станцій).

1985, травень – відкрито Барське педагогічне училище, тепер гуманітарно-педагогічний коледж.

1991, 6 грудня – створено Збройні сили України, в яких служили уродженці Бара та його околиць: командуючий військово-морськими силами України – адмірал Михайло Єжель ( 1952 р.н., с.Слобода Ялтушківська), начальник штабу Західного оперативного командування – генерал Віктор Тютюнников (1949 р.н., м.Бар), командири військових з’єднань – генерали Микола Цицюрський (1954 р.н., м.Бар), Володимир Рябоконь (1951 р.н. с.Кошаринці)., Ф.Ю.Пастушок (с.Кошаринці), В.В.Чорний (с.Мартинівка), С.Є.Чернілевський (с.Гришки), В.І.Стефанишин (с.Войнашівка), М.М.Йолтуховський (с.Явтухи).

1991-1992 – вийшли з друку книги краєзнавчих нарисів про місто Бар та його околиці «Історія рідного краю» (автори І.Д. Барладин, М.П. Йолтуховський).
1993, 11 травня-30 листопада. Телестудія «Укртелефільм» за мотивами краєзнавчих нарисів «Історія рідного краю» проводила зйомки документального телефільму «Місто на Кучманському шляху». Автор літературного сценарію – керівник писменницької спілки Вінниччини Володимир Рабенчук, консультант – Микола Йолтуховський, режисер – Лоріда Червона, оператор – Ігор Міхеєв, редактор – Володимир Колодяжний.

2000, грудень – затверджено герб і прапор територіальної громади міста (автор ідеї Микола Йолтуховський).

2001 – вийшла друком книжка про місто Бар в польському місті Квідзині.

2001, липень – засновано міську газету «Барчани» (перший редактор – С.П.Навроцький).

2001, 21 серпня – у зв’язку з 600-річчям міста відкрито пам’ятник Михайлу Грушевському (скульптор М. Площанський).

2002 – відзначення 100-літнього ювілею ЗОШ №2 м.Бара.

2004 – розпочала свою роботу міська студія кабельного телебачення (перший директор – В.Ф.Масний).

2004, серпень – міжнародна конференція пам’яті Віктора Буняковського у зв’язку з 200-річчям від дня його народження, відбулася в Києві, Вінниці і Барі.

2004, серпень – приватний підприємець І.Лозінський («ПАПІРУС») здійснив перший в історії Бара випуск листівок, присвячених історичним пам’яткам міста.

2004, 28 вересня – науково-практична конференція «Грушевський і Бар» , проведена на базі Барського гуманітарно-педагогічного коледжу імені Михайла Грушевського.

2004, жовтень-грудень – багатолюдні збори, мітинги у Барі. Помаранчева революція.

2005, 29 вересня – І Міжрегіональна науково-практична конференція «Історична та літературна спадщина М. Грушевського», відкриття куточка-музею М.С. Грушевського в Барському гуманітарно-педагогічному коледжі імені Михайла Грушевського.

2006, вересень – чергове святкування Дня міста та відкриття на ЗОШ №4 меморіальної стели на честь колишнього учня цього навчального закладу (тоді реального училища), потім відомого академіка-хіміка Юрія Делімарського.

2006, липень – заснована газета громадянської підтримки Барського району «Подоляни».

2006, 27 вересня – ІІ Міжрегіональна науково-практична конференція, присвячена 140-ій річниці з дня народження М. Грушевського , «Грушевський М.С. – вчений, історик, громадський діяч».

2006, грудень – створено громадську організацію «Барське земляцтво»

2007, 8 вересня – відбувся І Всеукраїнський фестиваль стильної музики «БарРокКо», організаторами якого були міський голова О.Д.Козак та музичні колективи міста (гурти «Ф.О.Г» та «ВітаБревіс»).

2007, 27 жовтня – відзначення 100-літнього ювілею ЗОШ №4 м.Бара.

2007 – вийшов з друку навчально-методичний посібник кандидата мистецтвознавства, доцента Барського гуманітарно-педагогічного коледжу ім. М.Грушевського Антоніни Сторожук «Музичний фольклор Східного Поділля» та диски з записом 47 автентичних пісень у виконанні керованого нею ансамблю «Голоси предків».

2008, 17 травня – Перша Міжнародна науково-практична конференція «Бар. Барська земля – крізь призму століть».

2008, 10 червня – Засідання бібліотечного клубу «Національні святині» в м. Києві на тему «Історія малих міст України: місто Бар Вінницької області».

2008, 31 липня – відкриття туристичного маршруту Хмільник-Бар.

2007-2011 – археологічні дослідження Барської фортеці під керівництвом старшого наукового співробітника Інституту археології Національної Академії Наук України Лариси Виноградської.

 <<<