Карта інвестиційної привабливості
Ми в соцiальних мережах
Погода в місті
При зверненні до міської ради, чи було вирішено Ваше питання?
Так
 21 (28%) 
Ні
 53 (71%) 
Проголосувало: 74
Краєзнавство

М. П. Йолтуховський

м. Бар

 

МІЖ НЕБУТТЯМ І РАДІСТЮ НАДІЙ

(з історії медицини в Барському краї)

 

З віків її Величність Медицина

Між небуттям і радістю надій,

Щоб зберіглась у Всесвіті Людина,

Стоїть на чатах вартовим при ній.

 

Василь БЕРКО,

заслужений лікар України

 

Однією  з найважливіших граней нашого життя-буття є охорона здоров’я, яку ми називаємо медичною галуззю. Саме їй в Україні встановлено сім щорічних професійних свят.

 

Розпочинають щороку естафету святкування стоматологи (9.02), в травні – Міжнародне Товариство Червоного Хреста, в червні найзагальніше – День медичного працівника. Потім святкують ветеринарна медицина (9.08), рятівники (17.09), фармацевти (19.09) і санслужба (11.10).

Найдревнішим символом медицини є змія, яка обвиває чашу міфічного давньогрецького бога лікування Асклепія (Ескулапа). А ім’я його дочок і досі на устах наших сучасників: Гігія (Здоров’я) та Панацея (Всецілителька).

Понад півтора століття тому (!863 р.) було введено емблему Червоного Хреста, якою і тепер користуються більше сотні країн світу. В 2005 році з’явилась додаткова емблема охорони здоров’я – Червоний Кристал. Саме цей знак має міжнародний статус, бо не несе в собі жодного національного, релігійного чи політичного змісту.

Російський лікар німецького походження, філантроп, відомий під ім’ям «святий доктор» Фрідріх Гааз (1780–1863 рр.) про значимість медицини писав: «Медицина – цариця наук. Вона цариця не тому, що життя, про яке вона турбується, –  річ занадто прекрасна і цінна для людей, вона цариця тому, що здоров’я людини складає умови, без яких не буває нічого великого і прекрасного в світі.»

У книгах коронної метрики Речі Посполитої знаходимо запис про нагородження власника приватної аптеки м.Бара кваліфікованого аптекаря Мартіна Гаазе. Король Ян Казимир у 1655 році присвоїв цьому медику почесне звання «Королівського слуги». Цілком можливо, що аптекар XVII століття міг бути предком згаданого вище лікаря ХІХ століття Фрідріха Гааза.

Архіви коронних метрик підтверджують, що в XVI і в першій половині XVIІ ст. на Правобережжі були медичні центри в Кам’янці-Подільському, Луцьку, Крем’янці, Барі, Острозі, Олиці на Волині.

Якщо в 1578 р. у м.Барі згадується про одного цирульника, то з початку XVIІ ст. тут виникає шпиталь, а потім Бар перетворюється на такий значний медичний центр, що в       1647 р. барські хірурги вирішили утворити у своєму місті цех хірургів.

У цей час тут діяли дві аптеки – приватна і монастирська. Воєнні події 1648–1654 рр. стали причиною загибелі аптекаря-домініканця і знищення обох аптек. Мартін Гаазе тоді вже перебував у Варшаві на службі у короля.

Крім грабіжницьких нападів південних сусідів турків та їх васалів волохів і татар, Поділля страждало від «морового поветрия» - чуми, яку розносили саме ці нападники. Архіви свідчать, що з 1510 по 1812 рр. страшна «чорна смерть» з’являлась тут 19 разів. Одна тільки епідемія 1770 року коштувала тодішнього населення 260000 людей.

У Речі Посполитій уряд не втручався в медичне обслуговування населення, особливо на теренах Поділля, де «земля обетованная медом и млеком текущая». Тут всякий, хто хотів, міг бути лікарем без найменшої перед ким-небудь відповідальності.

З архівів відомо, що справжнього освіченого лікаря Вінниця одержала лише у 1795 році. Це був Яків Постоловський, який навчався в Краківському університеті за кошти міста.

Початок діяльності доктора медицини Якова Постоловського у Вінниці збігся з часом, коли Поділля опинилось у складі Російської імперії, і розвиток медицини в нашому краї диктувався вже вимогами медичного забезпечення військової сфери. Цивільна ж медицина була змушена покірно «плентатися у хвості» медицини військової. У 1793 році штаб-лікар Юхим Білопольський при підтримці О.В. Суворова склав «правила для медичних чинів». У своїй книзі «Наука перемагати» Суворов у цей час пише: «Пам’ятайте, господа, польовий лічебник штаб-лікаря Белопольського! В гарячці нічого не їж хоча до 12 днів, а пий солдатський квас: то і лікарство. А в лихорадці не пий, не їж: штраф! – за те, що себе не оберігав».

Проаналізувавши демографічну ситуацію в приході Успенської церкви нашого міста за 1800-1858 роки, мною було встановлено, що половина смертей припадала на дітей віком до 5 років. Природний відбір – ось і вся медицина в той час. Двоє барчан тоді сягнули 106 літнього віку: Яків Маніта (1699 – 1805 рр.) і Катерина Шилючка (1724 – 1830 рр.)

У другій половині ХІХ століття прогресивні громадські діячі і, в першу чергу лікарі, започаткували унікальне явище світової медицини під назвою «Земська медицина», яка стала на охорону здоров’я всього населення краю.

Земський лікар і земський учитель – симбіоз народної медицини та просвіти – став потужною інтелектуальною силою, що допомогла кмітливим селянам долучитися до пізнання правил елементарної гігієни та здорового харчування, відвести від них епідемічні загрози.

У знайденому листі аптекаря м.Бара дворянина Едуарда Страуса від 8 серпня 1878 року на ім’я імператора Олександра ІІ знаходимо прохання про надання йому в оренду острова на місцевому ставку для аптечного городу, за який він обіцяє платити Барській міські Думі по 60 карбованців сріблом щорічно. Згаданому острову наш сучасник музикант і поет Віктор В’ялих надав поетичну назву – острів Палаючої лози.

В рецептурах аптек того часу в основному виписувались трави, коріння, листя, насіння, а також екстракти, бальзами, масла, настойки, відвари, що їх добували з місцевої рослинної сировини.

Кілька десятиліть здоров’ям барчан опікувався лікар Марк Морейніс (1864 – 1930 рр.) – шкільний товариш Михайла Коцюбинського.

У 30-х роках ХХ століття колектив Барської райлікарні і поліклініки вже нараховував більше десятка лікарів. На фото стоять зліва – Верещагін, Кац, Скляревська, стоматолог Сіркіс, Файголь (Див дод. А.).

            На іншому фото цього ж періоду – випускниці медсестринських курсів. Третя зліва стоїть Ірина Краузе (Див. дод. Б.).

            Вже в наш час званням Почесного громадянина міста були відзначені лікарі Павло Мельник та Валентин Комаров, родичі яких і тепер продовжують їх благородну справу по охороні здоров’я барчан.

            В історію медицини нашого краю ввійшли імена науковців Поділля. Зокрема, Енциклопедія Сучасної України в 13-ому томі відзначає:

«Йолтуховський Михайло Володимирович (12. 02. 1953, с. Явтухи Деражнян. р-ну Кам’янець-Поділ., нині Хмельн. обл.) – нейрофізіолог. Д-р мед. н. (2000). Закін. Вінн. мед. ін-т (1978), де відтоді й працює (нині ун-т): заст. декана по роботі з іноз. студентами (від 2000), проф. каф. нормал. фізіології (від 2001), зав. відділу міжнародних зв’язків (від 2004). Основний напрям наукових досліджень – центральна регуляція рухів».

            A в 2-ому томі цієї енциклопедії (с.32) читаємо:

«Бабійчук Георгій Опанасович (04. 03. 1938, с. Ялтушків Бар. р-ну Вінн. обл.) – кріобіолог. Д-р біол. н. (1987), проф. (1990). Премія ім. О. Богомольця АНУ (1993). Закін. Вінн. мед. ін-т (1963). Один з організаторів дослідж. із кріобіології в Україні та створення Ін-ту проблем кріобіології й кріомедицини НАНУ (Харків), де працює від 1972року. Засновник наук. школи з вивчення центр. механізмів терморегуляції за природ. та штуч. охолодження організмів людей і тварин. Запропонував наук. концепцію, яка відкриває принципово нові шляхи для збереження життєдіяльності тварин і людей. Ці дослідж. не мають світ. аналогів. Від 2001 – проф. міжнар. каф. ЮНЕСКО з кріобіології.»

           У кожного з нас є свої спогади про зустрічі з медичними працівниками. В глибині моєї пам’яті зберігся образ сільського фельдшера Яворського, який був моїм хрещеним батьком. У страшні воєнні і перші повоєнні роки він рятував односельців с. Явтухи від фашистського рабства і від «вербовки» на Донбас, вписуючи їм фіктивні діагнози. Лікувальну ж допомогу надавав, використовуючи місцеві лікарські рослини.

Нащадок легендарного Асклепія древньогрецький лікар Гіпократ увійшов в історію як «батько медицини». Він залишив сьогоднішнім лікарям свою Клятву, проголошувати яку в осучасненому вигляді стало традицією при одержанні лікарського диплома.

Його співвітчизнику Піфагору приписують корисні настанови: «Головне – відганяти від тіла хворобу, від душі – невіглавство, від держави – смуту, від сім’ї – чвари, відівсюди – порушення норми».

Наш сучасник, академік Федір Углов, який сам прожив 104 роки, залишив нам 12 заповідей довгожителю, серед них: «Не бійся своєчасно піти до лікаря. Роби добро. Індивідуальне безсмертя недосяжне, проте тривалість твого життя залежить від тебе самого».

В приспіві Гімну студентів Вінницького медичного коледжу (1998 р.) лікар з великої букви і поет-патріот Василь Берко підсумував:

Одна професія не вмре,

Допоки житиме людина.

Її призвання – світове,

Її імення – Медицина.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА:

 

  1. Архів Барської Свято-Успенської церкви за 1795 – 1914 рр.
  2. Енциклопедія сучасної України (ЕСУ). – Т2. – К, 2003. с. 32, –Т11. –К, 2011. – С. 621
  3. Йолтуховський М. Між небуттям і радістю надій (З історії медицини нашого краю)      // Подільський край. – 2015. 13, 27 лютого.

Додатки

 

M.P. Yoltuhovskiy

 t. Bar

 

BETWEEN OBLIVION AND THE JOY OF HOPE

(From the history of medicine in Bar land)

 

             One of the most important facets of our life and times is health care, which we call the medical industry. That's  in Ukraine was found seven annual holidays.

Keywords: medical industry, health care, annual holidays.

 <<<